Загальні вимоги.
Повітряні лінії низької напруги згідно з ПУЕ повинні розміщуватись так, щоб опори не заважали руху транспорту та пішоходів. На опорах на висоті 2,5—3 м від землі наносять їх порядковий номер та рік встановлення.
Допускається будь-яке розміщення фазних проводів па опорах незалежно від кліматичних умов. Нульовий провід, як правило, розміщують нижче фазних, а проводи зовнішнього освітлення, що прокладені на цих же опорах, мають проходити вище нульового.
Відстань між проводами на опорі та в прогоні повинна становити не менше 40 см в районах, де під час ожеледиці товщина шару криги не перевищує 10 мм, і 60 см, якщо товщина шару криги може бути 20 мм і більше.
Між ізоляторами відстань на вводі повинна бути не менше 20 см, між проводами при спусках на опорі (по горизонталі) — не менше 15, між проводами та поверхнею опори, траверси тощо — не менше 5 см. Відстань від проводів у місці максимального провисання до землі та протилежної частини вулиць має бути не менше 6 м, у важкодоступній місцевості — 3,5 м.
При перетині непроїжджої частини вулиць відгалуженнями від повітряних ліній до вводів відстань від проводів до тротуарів та пішохідних доріжок можна зменшити до 3,5 м.
Відстань по горизонталі від проводів при максимальному їх відхиленні в бік споруди повинна бути не менше 1,5 м до балконів і вікон та 1 м — до глухих стін.
Вирубка просіки там, де повітряна лінія проходить через зелені насадження, не обов’язкова, при цьому мінімальна відстань від проводів до дерев і кущів має становити не менше 1 м.
Перехрещення низьковольтних ліній між собою виконують на перехресних опорах, проте воно може бути і в прогоні, за умови, що відстань по вертикалі між найближчими проводами становитиме не менше 1 м. Якщо перехрещуються проводи лінії 380/220 В з проводами або кабелями лінії зв’язку чи радіомережі, відстань по вертикалі між ними має бути не менше 1,25 м.
Спільне підвішування на одних опорах проводів лінії 380/220 В та лінії зв’язку або неізольованих проводів радіомережі не допускається.
Можна залишати проводи радіомережі на опорах лінії 380/220 В при реконструкції старих ліній з додержанням вимог спеціальних інструкцій.
Не допускається проходження повітряних ліній напругою до 1000 В через території стадіонів, шкіл (загальноосвітніх та інтернатів) і спортивних комплексів піонерських таборів.
Проводи для повітряних ліній 380/220 В застосовують одно- та багатодротові; застосування розплетених проводів не допускається.
Найменший допустимий переріз з умов механічної міцності для алюмінієвих проводів становить 16, сталеалюмінієвих та біметалевих — 10 мм2, найменший діаметр стальних багатодротових проводів — 4 мм.
Застосування однодротових стальних проводів діаметром понад 5 мм та однодротових біметалевих діаметром понад 6,5 мм не допускається.
- Основні конструктивні дані стальних та сталеалюмінієвих проводів і зони їх застосування (ГОСТ 839-80Е)
Для відгалужень від ліній до вводів застосовують ізольовані або неізольовані проводи з найменшим перерізом для алюмінієвих проводів 16 мм2; найменший діаметр стальних проводів 3 мм при довжині вводу до 10 м і 4 мм — при довжині вводу 10—25 м.
У районах з одноповерховими будівлями відгалуження до вводів рекомендується виконувати проводами в ізоляції, стійкій проти впливу атмосфери, при цьому довжина відгалуження не повинна перевищувати 25 м.
У сільському господарстві переважно застосовують алюмінієві та сталеалюмінієві проводи (табл. 12).
У сільських електричних мережах застосовують також стальні багатодротові та однодротові проводи, але у зв’язку з підвищеним електричним опором та великою масою це роблять обмежено. Мідні проводи марки М для сільських повітряних ліній, як правило, не застосовуються.
Основні технічні характеристики проводів наведені в таблицях 13, 14, 15 і 16.
Вибір перерізу проводів.
Згідно з РУМ-10 (Руководящие материалы по проектированию электроснабжения сельского хозяйства, № 10, М., 1972) відхилення напруги на затискачах струмоприймачів (різниця між фактичною та номінальною напругою) не повинно перевищувати ± 7,5%. Відповідно до цього розподіляють втрати напруги на різних ділянках розподільної мережі (лінія 10 кВ, трансформатор і лінія 0,4 кВ). При відсутності точного розрахунку втрати напруги в повітряній лінії 0,4 кВ приймають рівними 10%.
Для розрахунку перерізу проводів необхідно мати схему розподільної мережі, викопану в певному масштабі, та розрахункові навантаження на кожній її ділянці.
- Технічні характеристики проводів марок А і АКП
*У чисельнику наведені дані для алюмінієвих дротин, у знаменнику — для стальних.
15. Технічні характеристики однодротових (ПСО) та багатодротових (ПС) стальних проводів для повітряних ліній
18. Активний опір стальних проводів залежно від навантаження, Ом/км
Розрахункові навантаження визначають згідно з РУМ-8 (Руководящие материальї по проектированию электроснабжения сельского хозяйства № 8, 1971) для кожного виробничого об’єкта, складають всі навантаження з урахуванням відповідних коефіцієнтів, а потім вибирають марку та переріз проводів за економічними інтервалами, наведеними в РУМ-10.
При виборі проводів для відгалужень до виробничих приміщень можна виконувати спрощені розрахунки. Необхідний переріз алюмінієвих проводів для трифазної чотирипровідної лінії визначають за формулою:
Розрахунок стальних проводів значно складніший і виконується за спеціальними номограмами.
Рис. 3. Дерев’яні опори:
а — проміжна; б — кутова анкерна на кут до 60°; в — кутова анкерна на кут 60—90°.
Опори та арматура.
Для повітряних ліній застосовують залізобетонні, дерев’яні з залізобетонними приставками, дерев’яні та металеві опори.
Найчастіше в сільському господарстві при спорудженні нових ліній та реконструкції старих використовують залізобетонні та дерев’яні опори з залізобетонними приставками.
Стояки залізобетонних опор, як правило, мають трапеціевидний переріз і виготовляються з важкого, віброваного, попередньо напруженого бетону марки 400.
Маркування стояків складається з дробу, числівник якого складається з літер СНВ, що означає «стояк напружений віб- рований», допоміжної літери «С» або «П», якою позначається тип арматури (відповідно стержнева чи дротяна), цифри, що показує розрахунковий згинальний момент у тонометрах, та цифри, що вказує на довжину стояка в метрах; перша цифра знаменника позначає морозостійкість бетону, друга —можливість застосування по району будівництва і третя — можливість застосування в агресивному середовищі.
Наприклад, маркування 
розшифровується так: стояк напружений вібрований із стержневою арматурою, розрахунковий згинальний момент — 1,1 тм, довжина — 9,0 м, морозостійкість бетону — 100, призначений для застосування в 1 районі будівництва з слабким агресивним середовищем.
Рис. 4. Арматура для кріплення ізоляторів до опор: а і б — гаки КН відповідно виконання 1 і 2; в — штир.
Рис. 5. Ізолятори низьковольтні: а — типу ШФН; б — НС: в — РФО; г — типу ТФ.
Залізобетонні стояки виготовляють переважно довжиною 9,0 і 11,0 м, масою відповідно 525 та 1125 кг.
Залежно від призначення (проміжна, кутова, анкерна, перехресна тощо) залізобетонні опори комплектують відповідними металевими елементами: траверсами, вузлами кріплення, рігелями. Всі металеві елементи опор захищають від корозії чорною або зеленою емаллю ПФ- 115, яку наносять в три шари на шар грунту ФЛ-03К або ГФ-020. Можна застосовувати інші види антикорозійного грунту покриття відповідно до спеціальних інструкцій.
Стояки дерев’яних опор із залізобетонними приставками виготовляють з просоченого заводським способом соснового лісу за ГОСТ 9463—72, не нижче третього сорту довжиною 9,5, 7,5 і 6,5 м. Допускається застосування для стояків даного типу просоченої ялини. Залізобетонні приставки виготовляють за ГОСТ 14295—75 і мають довжину 3,25 та 4,25 м.
Загальний вигляд та основні розміри дерев’яних опор наведені на рисунку 3.
Дерев’яні опори для п’яти-восьми проводів, як правило, не мають допоміжної арматури (траверс, оголовків та ін.). Ізолятори закріплюють за допомогою гаків типу КН, що загвинчуються безпосередньо в тіло опори.
Гаки типу КН (гак низьковольтний) випускають у двох виконаннях — з насічкою для закріплення ізолятора та з різьбою. Друге виконання в умовному позначенні має цифру 2 попереду. Наприклад, КН-16 ГОСТ 17783-72 — перше виконання, 2 КН-16 ГОСТ 17783-72— друге.
Основні розміри гаків КН наведено в таблиці 17 та на рисунку 4. Отвори під гаки свердлять розміром внутрішнього діаметра різьби на глибину, що дорівнює 0,75 довжини останньої.
17. Основні конструктивні параметри гаків КН
18. Основні конструктивні параметри штирів
Для опор з металевими або дерев’яними траверсами використовують штирі ГОСТ 13380—80 (рис. 4 в), розміри яких наведені в таблиці 18.
Для повітряних низьковольтних ліній застосовують ізолятори ШФН(штирьовий фарфоровий низьковольтний, ГОСТ 7997—69), НС (низьковольтний скляний, ГОСТ 9648—80), а також ізолятори ТФ (телефонний фарфоровий) та РФО (радіотрансляційний фарфоровий відгалужувальний, ГОСТ 2366—78Е). Основні розміри ізоляторів наведені в таблиці 19 та на рисунку 5.
Заземлення повітряних ліній, захист від перенапруги.
У мережах з заземленою нейтраллю гаки та штирі фазних проводів, встановлених на залізобетонних опорах, а також арматура опор мають приєднуватися до нульового заземленого проводу. Заземлювальні та нульові захисні провідники повинні мати діаметр не менше 6 мм. Гаки та штирі, встановлені на дерев’яних опорах, не заземлюють, за винятком опор, на яких виконано повторне заземлення нульового проводу.
У населених пунктах з одноповерховою забудовою повітряні лінії обладнують заземлювальними пристроями для захисту від грозових перенапруг з опором, що не перевищує 30 Ом, і відстанню між ними не більше 200 м для районів з середньорічною кількістю гроз до 40 та 100 м, якщо грози трапляються частіше. Крім того, заземлювальні пристрої мають бути:
на опорах з відгалуженнями для приміщень, в яких одночасно перебуває багато людей (школи, лікарні тощо), а також для господарсько цінних приміщень (склади, тваринницькі приміщення і т. п.);
на кінцевих опорах, що мають відгалуження до вводів, при цьому відстань від найближчого захисного заземлення цієї ж лінії не повинна перевищувати 100 м.
19. Основні конструктивні параметри низьковольтних ізоляторів
До заземлювальних пристроїв приєднують гаки і штирі на дерев’яних опорах, а на залізобетонних, крім того, ще й арматуру.
При можливості для захисту від грозових перенапруг слід використовувати заземлювальні пристрої повторних заземлень нульового проводу.