ОРГАНІЗАЦІЯ ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНОЇ СЛУЖБИ НА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
ЕЛЕКТРОТЕХНІЧНА СЛУЖБА СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ
Електротехнічна служба колгоспів, радгоспів, птахофабрик і тваринницьких комплексів вирішує питання впровадження електроенергії в сільськогосподарське виробництво та організації технічно грамотної експлуатації електрообладнання. Відповідно до штатних нормативів в радгоспах і колгоспах залежно від їх енергоозброєності та обсягів робіт по експлуатації енергетичну службу і її підрозділи повинні очолювати спеціалісти (табл. 205).
- Штатні нормативи інженерно-технічних працівників енергетичної служби в колгоспах і радгоспах
- Умовні одиниці для встановлення обсягів робіт, що виконуються електромонтерами
Для вирішення питання про створення енергетичної або електротехнічної служби необхідно:
зробити інвентаризацію всього енергетичного обладнання;
визначити обсяги робіт по його технічному обслуговуванню та ремонту;
на підставі нормативних матеріалів визначити посаду особи,яка очолює енергогосподарство і кількість інженерно-технічних працівників;
шляхом розрахунку визначити необхідну кількість виробничих працівників окремих служб і груп.
У господарствах з великими обсягами робіт, крім особи, яка очолює електротехнічну службу, можна мати додатково на кожні 1100 умовних одиниць одного інженера-електрика або на кожні 650 умовних одиниць техніка-електрика.
Для визначення обсягів робіт в умовних одиницях необхідно користуватися нормативами, затвердженими Державним комітетом з праці і соціальних питань від 28.11. 1967 р. № 111 від 27/11.1970 р. і № 66 (табл. 206).
Посадові оклади інженерно-технічних працівників залежать від зайнятої посади і групи господарств за оплатою праці (табл. 207 і 208).
На підставі вивчення досвіду організації обслуговування електроустановок в господарствах і відповідних діючих положень, розроблених і затверджених Міністерством сільського господарства СРСР, можна рекомендувати типову структуру енергетичної та електротехнічної служб в господарствах за схемами 29 і 30.
Загальна кількість електромонтерів електротехнічної служби визначається за формулою:
>
- Посадові оклади інженерно-технічних працівників
208. Групи господарств по обсягу реалізації продукції, млн. крб.
Трудомісткість технічного обслуговування приймають рівною 0,1 трудомісткості поточного ремонту. Дані таблиці 209 стосуються електродвигунів з частотою обертання 1500 об/хв, для електродвигунів з іншою частотою обертання вводяться поправочні коефіцієнти: 3000 об/хв — 0,8; 1000— 1,1; 750 об/хв — 1,2.
Норма часу на технічне обслуговування збільшується для електродвигунів, що працюють у приміщеннях з хімічно активним середовищем, на 10%, в запилених приміщеннях — на 5, в сирих та особливо сирих — на 10%.
На технічне обслуговування норма трудомісткості приймається рівною 10% норми поточного ремонту. Крім того, вводяться такі поправочні коефіцієнти: для рубильників і перемикачів з боковою рукояткою— 1,2, реверсивних електромагнітних пускачів— 1,8, світильників, розміщених на висоті понад 4 м,—1,3, двополюсних рубильників і перемикачів — 0,75, для освітлювальних щитків з запобіжниками — 0,8.
Чергові електромонтери закріплюються за дільницями обслуговування по два чоловіки, одного з них призначають старшим.
Залежно від обсягу робіт на дільницях останні поділяють на три категорії з обслуговуючим персоналом відповідного розряду (табл. 213).
Чисельність монтерів електромонтажної служби визначається загальним обсягом монтажних робіт з таким розрахунком, щоб річний виробіток на одного електромонтера становив 15—20 тис. крб. Якщо обсяг електромонтажних робіт незначний, електромонтажну службу не створюють, а роботи виконують чергові електромонтери.
електротехнічної служби сільськогосподарських підприємств
Оплата електромонтажних робіт провадиться окремо (по нарядах), а встановлений місячнийоклад за цей час зменшується на 50%, оскільки відповідальність за електрообладнання на закріпленій дільниці з них не знімається.
Посадові оклади електромонтерам встановлюють залежно від кваліфікаційного розряду за професією «Електромонтер по обслуговуванню і ремонту електрообладнання в сільськогосподарському виробництві» за тарифними ставками, наведеними в таблиці 214.
Для визначення місячного посадового окладу відповідну погодинну тарифну ставку множать на 173,1.
Існують дві форми організації робіт по обслуговуванню і ремонту електрообладнання: господарська, при якій всі роботи виконує персонал енергетичної служби господарства, і спеціалізована, коли роботи по експлуатації і ремонту енергообладнання виконує стороння організація. Такою організацією є міжгосподарські виробничо-експлуатаційні підприємства «Райсільгоспенерго», що створюються на базі міжгосподарської кооперації і діють на повному госпрозрахунку, виконуючи роботи за договорами.
Структуру і склад підрозділів підприємства формують відповідно до видів і обсягів виконуваних робіт.
Такими роботами є:
проведення планових технічних обслуговувань, поточних і капітальних ремонтів енергообладнання: двигунівта пуско-захисної апаратури, теплотехнічного і холодильного обладнання, контрольно-вимірювальних приладів, засобів автоматики та зв’язку;
виконання в господарствах лабораторно-вимірювальних робіт;
проведення робіт по пуско-налагодженню потокових технологічних ліній і агрегатів, освітлювальних і опромінювальних установок, засобів автоматизації і зв’язку перед введенням їх в експлуатацію, перед початком сезону і під час процесу експлуатації;
проведення профілактичних випробувань енергообладнання і захисних засобів на місці його роботи та в стаціонарних електротехнічних лабораторіях.
Для виконання цих робіт в «Райсільгоспенерго» створюють виробничі підрозділи.
Типова структурна схема «Райсільгоспенерго» наведена на схемі 31.
Конкретна структура підприємства визначається його завданням, функціями і видами робіт в кожному випадку відповідно до конкретних умов району.
ремонту асинхронних електродвигунів
Типова структура енергетичної служби господарства
Схема 30. Типова структура електротехнічної служби господарства
Кількісний склад інженерно-технічних працiвників необхідно визначати згідно з діючими керівними матеріалами, а виробничого персоналу — за обсягами робіт.