ВСТУП
Дальше підвищення продуктивності праці в сільськогосподарському виробництві неможливе без комплексної електрифікації та автоматизації виробничих процесів.
На Україні завершена суцільна електрифікація всіх колгоспів, радгоспів та інших сільськогосподарських підприємств. Нині постає наступне завдання — здійснити поступовий перехід від автоматизації окремих виробничих процесів та операцій до повної автоматизації цехів і сільськогосподарських підприємств.
У сільськогосподарському виробництві використовується велика кількість електрообладнання — двигунів, трансформаторів, нагрівальних, освітлювальних та опромінювальних установок.
Протягом 1980 р. у сільському господарстві Української РСР спожито 19 млрд кВт-год електроенергії, а по СРСР в 1980 р. споживання електроенергії досягло 111 млрд кВт- год.
Ще грандіозніші завдання ставляться перед електрифікацією сільського господарства в одинадцятій п’ятирічці. Так, згідно з „Основними напрямами економічного і соціального розвитку СРСР на 1981— 1985 роки і на період до 1990 року «необхідно збільшити до 1985 р. електроозброєність праці в 1,4—1,5 раза.
Уже тепер багато колгоспів, радгоспів та міжгосподарських підприємств за кількістю та встановленою потужністю електродвигунів та інших електроприймачів не відрізняються від великих промислових підприємств. Зростають також потужності електродвигунів сільськогосподарських машин та агрегатів. Так, на окремих машинах по переробці кормів встановлюються електродвигуни потужністю 100—160 кВт.
Для забезпечення надійної та тривалої роботи складного електрообладнання в сільськогосподарському виробництві потрібна велика кількість висококваліфікованих електриків, які можуть добре виконати поставлені перед ними завдання.
Довідник розрахований на електриків колгоспів, радгоспів та міжгосподарських підприємств. Він повинен допомагати їм правильно вибрати та змонтувати електрообладнання відповідно до умов роботи та налагодити нормальну експлуатацію всього електрообладнання, що працює в сільськогосподарському виробництві.
Окремі розділи довідника написали: Гайдук В. М.— «Електротеплові установки»; Гончар В. Ф.— «Внутрішні електропроводки»; Жулай Є. Л.— «Раціональне використання та облік електроенергії»; Лавріненко Ю. М.— «Ручні електричні машини та джерела їх живлення»; Олійник В. С.— «Електричні двигуни», «Апаратура захисту і керування» та «Комплекти електрообладнання для електрифікації сільськогосподарських виробничих процесів»; Тіщенко Л. П.— «Загальні відомості»; Шарамок І. І.— «Організація електротехнічної служби на сільськогосподарських підприємствах» та «Електробезпека в сільськогосподарських електроустановках». Розділ «Електрообладнання систем електропостачання сільськогосподарських підприємств» написаний спільно Олійником В. С. та Жулаєм Є. Л., а «Електроосвітлювальні та опромінювальні установки» — Терпилом М. М. і Шевелем С. С.
ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ
ОДИНИЦІ ВИМІРЮВАННЯ
У червні 1978 р. Постійною комісією Ради Економічної Взаємодопомоги по стандартизації затверджений стандарт СТ РЕВ 1052—78 «Метрология. Единицы физических величин». З 1 січня 1980 р. він уведений в дію як Державний стандарт СРСР.
В основу стандарту «Единицы физических величин» покладена Міжнародна система одиниць SІ(в українській транскрипції СІ, що означає «система інтернаціональна»), яка складається з семи основних одиниць для основних величин: довжини — одиниця метр (м), маси — одиниця кілограм (кг), часу — одиниця секунда (с), сили електричного струму — одиниця ампер (А), термодинамічної температури — одиниця кельвін (К), кількості речовини — одиниця моль (моль) і сили світла — одиниця кандела (кд), двох додаткових — радіана (рад) та стерадіана (ср), великої кількості похідних одиниць (табл. 1).
Крім одиниць СІ, стандартом допускаються до застосування десяткові кратні та часткові від одиниць СІ, що утворюються за допомогою приставок СІ, які вибирають так, щоб числове значення величин знаходилось у межах 0,1—1000 (табл. 2), а також обмежена кількість позасистемних одиниць (табл. 3 і 4).
ПРАВИЛА ВИКОНАННЯ ЕЛЕКТРИЧНИХ СХЕМ
Згідно з ГОСТ 2.701—76 електричні схеми залежно від основного призначення поділяють на такі типи: структурні, функціональні, принципові (повні), з’єднань (монтажні), приєднання, загальні та розміщення.
Структурна схема визначає основні функціональні частини виробу, їх призначення і взаємозв’язки.
Функціональна роз’яснює певні процеси, що відбуваються в окремих функціональних колах виробу або у виробі (установці) в цілому.
Принципова (повна) схема визначає повний склад елементів і зв’язків між ними і дає детальне уявлення щодо принципу роботи виробу (установки).
Схема з’єднань (монтажна) показує з’єднання складових частин виробу (установки) і визначає проводи, джгути, кабелі або трубопроводи, якими здійснюють ці з’єднання, а також місця їх приєднання і вводу.
Схема приєднання показує зовнішні приєднання виробу.
Загальна визначає складові частини комплексу і з’єднання їх між собою на місці експлуатації.
1. Міжнародна система одиниць
- Приставки і множники для утворення десяткових кратних та часткових одиниць і їх назв
Схема ро схеми виконують згідно з ГОСТ 2.702—75 «Правила виконання електричних схем».
На практиці в основному користуються принциповими (повними) схемами і схемами з’єднань. Всім елементам установки надають літерно-цифрових позиційних позначень.
5. Умовні графічні позначення на схемах
в. Умовні графічні позначення електричного обладнання і проводок на планах (ГОСТ 2.754-72)
Позиційне позначення проставляють на схемі поряд з умовним графічним позначенням елемента з правого боку або над ними.
Якщо на основі принципової електричної схеми розробляють схему з’єднань, то електричні кола маркують згідно з ГОСТ 2.709—72. Маркують всі ділянки кола, розділені приладами, контактами апаратів, резисторами тощо. Контактні з’єднання не маркують. Фази силових кіл змінного струму позначають літерами А, В, С і N(нуль) та послідовними цифрами (А1, В1, С1, А2, В2, С2 і т. д.), а кола захисту, керування, автоматики тощо — послідовними цифрами.
Маркування проставляють від вводу джерела живлення до споживача, а на розгалужених ділянках кола — зверху вниз в напрямку зліва направо.
На схемах з’єднань пристрої зображують у вигляді прямокутників або зовнішніх обрисів, а елементи умовними графічними позначеннями (табл. 5). Допускається показувати на схемі лише ті елементи виробу, що використовуються.
Товщина ліній всіх умовних позначень має бути такою, як лінії електричного зв’язку.
У таблиці 6 наведені умовні графічні позначення електрообладнання і проводок на планах.
КЛІМАТИЧНЕ ВИКОНАННЯ ЕЛЕКТРООБЛАДНАННЯ
Згідно з ГОСТ 15150—69 кліматичними факторами зовнішнього середовища слід вважати такі: температуру, вологість повітря, тиск повітря чи газу (висота над рівнем моря), сонячну радіацію, дощ, вітер, пил (у тому числі сніговий), різкі зміни температури, соляний туман, іній, гідростатичний тиск води, дію плісеневих грибів, вміст у повітрі корозійно-активних агентів. Розрізняють нормальні, номінальні, робочі та граничні значення кліматичних факторів.
Відповідно до ГОСТ 15160—69 в кінці марок електротехнічних виробів проставляють літери і цифри, що позначають кліматичне виконання і категорію розміщення виробу (табл. 7 і 8).