5 ВИМОГИ ДО ОБ'ЄКТА СТАНДАРТИЗАЦІЇ
5.1 Загальні положення
5.1.1 У системі транспортування газу комплекс технічних засобів (КТЗ) автоматизованих систем керування (АСК), побудований на базі сучасних програмнологічних контролерів (ПЛК), використовують для керування такими основними технологічними об'єктами і установками:
газоперекачувальними агрегатами;
установками очищення газу;
установками охолодження газу;
установками допоміжних об'єктів (установка підготування паливного, пускового та імпульсного газу, водозабезпечення, мастилопідготування тощо);
установками електрозабезпечення технологічних об'єктів;
об'єктами лінійної частини магістральних газопроводів (кранами, установками електрохімічного захисту);
газорозподільними станціями;
газовимірювальними станціями .
5.1.2 Загальними особливостями побудови комплексу технічних засобів є:
наявність шафи керування відповідним технологічним об'єктом чи установкою, з вмонтованим в неї програмнологічним контролером та відповідних пристроїв зв'язку з об'єктом (перетворювачів сигналів, реле тощо). Шафи керування можуть бути встановлені в приміщеннях з потужними електротехнічними установками;
використання засобів автоматизації давачів технологічних параметрів та виконавчих механізмів, встановлених безпосередньо на технологічному обладнанні, здебільшого у в вибухонебезпечних зонах;
використання кабельних з'єднань довжиною до 1500 м між шафами керування і давачами та виконавчими механізмами, що проходять через різні (за ступенем електромагнітної сумісності) зони, сприяє наведенню в них електромагнітних завад від потужних електроустановок та грозових розрядів;
використання в установках напруги до 1 кВ (220В постійного струму та 380/220В змінного струму);
паралельне функціонування на території компресорної станції КТЗ АСК і мережі ПЕОМ або можливе їх функціонування у загальній мережі
5.1.3 3аземлювальна система КТЗ АСК має забезпечувати:
електробезпеку персоналу;
зниження аварійних і блискавкових потенціалів, небезпечних для електронної апаратури та кабелів систем керування;
підвищення рівня захищеності апаратури від високочастотних полів і завад.
5.1.4 На технологічних об'єктах транспортування газу для захищення персоналу від ураження електромагнітним струмом та забезпечення надійного функціонування обладнання створюють такі заземлювальні системи:
заземлювальну систему грозозахисту (ЗГ);
заземлювальну систему захисну (ЗЗ);
заземлювальну функційну систему (ЗФ);
заземлювальну спеціальну систему (ЗС).
Для мереж електропостачання до 1000 В відповідно до ГОСТ 30331.2 (МЭК 3643) застосовують такі системи заземлення: TNS, TNCS, TT, IT. Тип системи заземлення визначає відношення до землі нейтралі трансформатора на підстанції і відкритих струмопровідних частин електроустановки споживача, а також будови нейтрального провідника.
5.1.5 Для створення систем керування з програмнологічними контролерами потрібно використовувати тільки такі пристрої, при розроблянні яких були взято до уваги конкретні умови їх експлуатування на технологічних об'єктах, а саме:
наявність та відповідність чинним нормам і проекту захисного заземлення в системі електропостачання;
наявність і категорія грозозахисту споруд, де встановлюють технічні засоби.
5.2 Вимоги до заземлювальних систем
5.2.1 Створюючи заземлювальні системи КТЗ АСК, потрібно враховувати такі фактори:
категорію та спосіб виконання блискавкозахисту в спорудах, у яких установлено технологічне обладнання і КТЗ АСК;
технічні дані і вимоги до заземлювальних систем елементів і пристроїв КТЗ АСК;
технічні дані і тип системи заземлення мережі електропостачання технологічного обладнання і КТЗ АСК;
наявність системи зрівнювання потенціалів в приміщеннях і спорудах, де встановлено технологічне обладнання і КТЗ АСК;
величина опору систем заземлення;
ситуаційні плани розташування будівель, кабельних і трубних комунікацій, технологічних установок і елементів заземлювальних систем і блискавкозахисту.
5.2.2 Вимоги до заземлювальної системи грозозахисту
5.2.2.1 Вимоги до ЗГ установлюють залежно від::
умов експлуатування та ступеню пріоритетності КТЗ;
інтенсивності грозової діяльності у конкретному регіоні;
аварійних та економічних наслідків, пов'язаних з виходом КТЗ із ладу.
5.2.2.2 Грозозахист КТЗ АСК повинен включати такі заходи захисту від:
прямого ураження (ударів) блискавки;
електромагнітної дії грозових розрядів;
занесення високих потенціалів по наземних та підземних комунікаціях;
струмів та напруг, що виникають в небезпечних трактах пристроїв КТЗ АСК від грозових розрядів.
5.2.2.3 На газотранспортних підприємствах технологічні установки і засоби керування ними можуть бути встановлені в будівлях і спорудах, віднесених РД 34.21.122 до обладнання блискавкозахисту до першої, другої та третьої категорії.
5.2.2.4 Виконання вимог РД 34.21.122 забезпечує в будівлях і спорудах першої та другої категорій блискавкозахисту захист обладнання КТЗ АСК від прямих ударів блискавки, електромагнітної дії грозових розрядів та занесення високих потенціалів по наземних та підземних металевих комунікаціях.
Обладнання, розташоване в будівлях і спорудах третьої категорії блискавкозахисту, має захист від прямих ударів блискавки та занесення потенціалів по наземних комунікаціях
5.2.2.5 Складовими елементами системи грозозахисту об'єктів є:
блискавковідвід;
заземлювач блискавкозахисту;
елементи підімкнення металевих комунікацій до пристроїв заземлення при вводі їх в будівлі і споруди для захищення обладнання в приміщеннях від занесення високих потенціалів.
5.2.2.6 Створення заземлювальної системи грозозахисту КТЗ АСК слід виконувати відповідно до обґрунтованих вимог, викладених в технічній документації і за результатами відповідних випробувань як на окремі елементи, так і всього КТЗ АСК, у взаємодії з заземлювальними системами блискавкозахисту будівель і споруд, заземлювальними системами електротехнічного і технологічного обладнання.
5.2.2.7 Заземлювальна система грозозахисту у взаємодії із системами живлення і заземлення будівель і споруд, технологічного обладнання не повинна створювати небезпечні рівні потенціалів для обладнання і персоналу в нормальному режимі роботи і в аварійних режимах.
Крім цього, створення заземлювальних систем грозозахисту КТЗ АСК в спорудах технологічних установок не повинно створювати вибухонебезпечних ситуацій.
5.2.2.8 Визначаючи можливості створення автономної низькоомної (0,5 Ом) заземлювальної системи грозозахисту відповідно до вимог ДСТУ 3680, необхідно перевірити, чи поширюється галузь використання цього стандарту на кожну конкретну систему КТЗ АСК.
5.2.2.9 ДСТУ 3680 передбачає заходи захисту електронного обладнання в будівлях і спорудах, віднесених до першої категорії блискавкозахисту відповідно до РД 34.21.122.
Галузь використання ДСТУ 3680 не поширюється на технічні засоби, "розташовані в середині захисного заземлювального контуру пристроїв високої напруги, або поза цим контуром, якщо потенціал землі може сягати небезпечних значень". Викладене означає, що різниця потенціалів між заземлювальною системою грозозахисту та магістралями захисного заземлення (відповідно і приєднані до них оболонки кабелів, п.7.7.ДСТУ 3680) не повинна перевищувати припустимі значення напруги дотику відповідно до ГКД 34.20.302 "Норми випробувань електрообладнання", що виключає можливість ураження електричним струмом будь яких осіб. Методику оцінювання різниці потенціалів між системою заземлення грозозахисту та захисною заземлювальною системою наведено у Додатку А.
5.2.2.10 Якщо КТЗ АСК розташовано в будівлях і спорудах першої категорії блискавкозахисту і необхідність улаштування заземлювальної системи грозозахисту буде доведено, але різниця потенціалів між цією системою та магістралями захисного заземлення буде сягати небезпечного рівня, для захищення персоналу від ураження електричним струмом і пристроїв КТЗ АСК від перенапруг різного походження допускається еквіпотенціальне з'єднання електропровідних частин електротехнічного обладнання, пристроїв КТЗ АСК, броні і оболонок кабелів, а також металоконструкцій і трубопроводів споруд, провідників систем блискавкозахисту на головній заземлювальній шині, приєднаної до єдиної системи заземлення. Захист обладнання від перенапруг, що можуть виникати в разі занесення потенціалу лініями електроживлення і інформаційними каналами, виконувати, використовуючи спеціалізовані пристрої грозозахисту, які забезпечують обмеження імпульсних напруг і струмів до рівнів, що задовольняють умови збереження працездатності технічних засобів.
5.2.2.11 Заходи, викладені у п.5.2.2.10 слід використовувати для захисту КТЗ в будівлях і спорудах, віднесених РД 34.21.122 до другої та третьої категорії блискавкозахисту.
5.2.2.12 Для захисту від занесення високих потенціалів по підземних металевих конструкціях в будові і споруди, віднесені до третьої категорії блискавкозахисту, необхідно виконати заходи відповідно до вимог п.2.22 РД 34.21.122 (довести грозозахист споруд до другої категорії блискавкозахисту).
5.2.2.13 Пристрої грозозахисту вхідних та вихідних кіл технічних засобів повинні бути заземлені до заземлювальних пристроїв системи захисного заземлення електротехнічного обладнання (системи захисного зрівнювання потенціалів). Зрівнювання потенціалів є одним із засобів виконання електромагнітної сумісності.
5.2.3 Вимоги до заземлювальної захисної системи
5.2.3.1 Заземлення пристроїв комплексу технічних засобів та виконання зрівнювання потенціалів повинно відповідати вимогам чинних нормативних документів із забезпечення їх електробезпеки під час експлуатування: ПУЕ, ГОСТ 30331.3 (МЭК 364441), ДНАОП 0.001.32. Заземлювальна система з організацією системи зрівнювання потенціалів, повинна забезпечити електромагнітну сумісність технологічного обладнання і комплексу технічних засобів.
5.2.3.2 Мережі живлення і заземлення КТЗ потрібно відокремити від інших мереж живлення і заземлення сторонніх струмопровідних частин.
5.2.3.3 Для електроживлення і заземлення пристроїв КТЗ необхідно використовувати заземлювальну систему типу TNS, тобто захисний провідник (РЕ) і нульовий робочий провідник (N) системи живлення треба розділити. У разі наявності джерела живлення засобів КТЗ з системою заземлення типу TNС необхідно виконати перехід на систему заземлення типу TNСS. За цих умов струм нейтрального провідника (зокрема в разі однофазного короткого замикання) протікає тільки в нульовому робочому провіднику (Nпровіднику) і не спричиняє падіння напруги в РЕпровіднику. Для КТЗ вибухонебезпечних зон зазначений перехід необхідно виконувати у вибухобезпечній зоні з обов'язковим з'єднанням в безпечній зоні захисного провідника з системою зрівнювання потенціалів.
У будівлях і спорудах, де розташовано засоби КТЗ, необхідно організувати зрівнювання потенціалів відповідно до вимог ПУЕ та ДНАОП 0.00132.
5.2.3.4 Основна система зрівнювання потенціалів електроустановок будівель і споруд повинна з'єднувати між собою:
нульові захисні РЕ або РЕN провідники ліній електроживлення системи TN;
заземлювальні провідники, приєднані до заземлювальних пристроїв електроустановок системи заземлення ІТ та ТТ;
заземлювальні провідники, приєднані до заземлювача повторного заземлення на вводі в споруду (коли є заземлювачі);
металеві труби комунікацій, які входять в споруду;
броні металевих оболонок кабелів;
металеві частини каркасу будови;
металеві частини централізованих систем вентиляції і кондиціонування. За наявності децентралізованих систем вентиляції і кондиціонування їх металеві частини слід приєднувати до шини РЕ щитів живлення вентиляторів і кондиціонерів;
заземлювальні пристрої системи блискавкозахисту споруд ІІ та ІІІ категорій блискавкозахисту;
заземлювальні провідники захисту пристроїв від перенапруг;
заземлювальні провідники функційного заземлення, коли є таке і немає обмежень на приєднання мережі функційного заземлення до заземлювальних пристроїв захисного заземлення;
металеві оболонки телекомунікаційних кабелів.
Для з'єднання з основною системою зрівнювання потенціалів усі електропровідні частини вищезазначених установок необхідно приєднувати до головної шини заземлення за допомогою провідників системи зрівнювання потенціалів.
5.2.3.5 Головну шину заземлення споруди можна подовжити приєднанням до неї додаткових елементів з того самого металу і того самого перерізу, що й головна шина заземлення, таким чином, щоб пристрої КТЗ можна було приєднати до головної шини заземлення найкоротшим шляхом з будьякої точки будівлі.
5.2.3.6 Заходи із забезпечення електромагнітної сумісності.
5.2.3.6.1 Для забезпечення нормального функціонування ПЕОМ у наявних будівлях і спорудах, в яких малоймовірні завади внаслідок перехідних процесів у мережі електроживлення і в заземлювальних провідниках внаслідок грози чи комутаційних завад, можна використати метод радіально з'єднаних захисних провідників.
Для виконання заходів з реалізації цього методу необхідно організувати мережу живлення і заземлення відповідно до п.п.5.2.3.2 та 5.2.3.3. Захисні провідники (РЕпровідники) радіально підмикають до обладнання, об'єднують у щиті живлення і окремим ізольованим провідником приєднують до клеми головної заземлювальної шини.
5.2.3.6.2 Метод локального зрівнювання потенціалів (потенціалозрівнювана сітка) використовують, здебільшого в апаратних приміщеннях КТЗ АСК, розташованих у будовах з технологічним обладнанням, та там, де можливі завади електромагнітного походження, і передбачає такі заходи:
виконання заходів по з'єднанню захисних провідників відповідно до п.5.2.3.6.1;
улаштування потенціалозрівнювальної сітки в підлогу приміщення в місцях установлення обладнання АСК і з'єднання її з корпусами обладнання та з об'єднаними РЕпровідниками.
5.2.3.6.3 Метод горизонтального і вертикального еквіпотенціального заземлення.
Цей метод передбачає використання заходів відповідно до вимог п.5.2.3.6.3 горизонтального і вертикального (між поверхами) еквіпотенціального заземлення з використанням багатоярусної системи зрівнювання електричних потенціалів. Ця система передбачає численні з'єднання із будівельними і технологічними металоконструкціями, відкритими струмопровідними частинами електроустановок і металоконструкціями інших призначень.
У цьому методі передбачено використання прокладених по стінам приміщень заземлювальних шин у формі замкнутих контурів, що продовжують головну шину заземлення, до якої підмикають заземлювальні провідники КТЗ АСК.
5.2.3.7 Для приміщень зі значною кількістю пристроїв КТЗ заземлювальну шину монтують на стінах, підмикаючи її до головної заземлювальної шини.
5.2.4 Вимоги до заземлюваної функційної системи
5.2.4.1 Функційне заземлення виконують відповідно до вимог технічної документації на конкретний комплекс технічних засобів з додержанням вимог безпеки електроустановок.
Технічні засоби, для яких необхідно виконувати функційне заземлення, повинні мати окремі болти для ЗЗ і ЗФ.
5.2.4.2 ЗФ створюють для того щоб:
створити стабільний нульовий потенціал у схемі мікропроцесорної техніки;
мінімізувати напругу завад, що виникають під час проходження струмів від двох чи більше джерел через загальний опір ЗФ;
запобігти утворенню контурів заземлення, чутливих до магнітних полів і до різниці потенціалів між окремими точками;
зменшити перехресне наведення потенціалів між парами провідників усередині кабелів типу "звита пара";
зменшити вплив електромагнітної інтерференції від зовнішніх джерел електромагнітного випромінювання на слабкострумові кабелі для уникнення пошкодження інформації, що передають.
5.2.4.3 До складу ЗФ входять:
заземлювач та заземлювальні провідники, які можуть бути окремими або загальними з відповідними елементами захисної заземлювальної системи;
провідники заземлювальних наборів кросових панелей, з'єднаних через термінальні пластини (колодки) із відповідним заземлювальним провідником ЗФ;
шина зрівнювання потенціалів.
5.2.4.4 Для ЗФ найчастіше застосовують заземлювачі, з'єднані з заземлювачами ЗЗ в одній точці, або заземлювачі, які є загальними як для ЗФ, так і для ЗЗ. Виконуючи окремий (електрично незалежний) заземлювач функційного заземлення в пристроях КТЗ, треба вжити спеціальні заходи
захисту від ураження електричним струмом, які виключають одночасний дотик до складових частин пристроїв, з'єднаних із ЗФ, з іншими струмопровідними частинами КТЗ, технологічного обладнання, конструкцій будівель і споруд. Ці вимоги необхідно виконувати відповідно до технічної документації на конкретний комплекс технічних засобів.
5.2.4.5 Заземлювачі ЗФ розташовують на території промислового підприємства поза зоною розтікання струмів ЗЗ (у зоні нульового потенціалу) та заземлення грозозахисту.
5.2.4.6 Проектувати і споруджувати заземлювач ЗФ у районах із високим питомим опором ґрунту слід згідно з вимогами п. 1.7.67 "Правил устройства электроустановок".
Величину опору визначає підприємствовиготовлювач технічних засобів і наводять у технічній документації на кожний пристрій і на всю систему.
5.2.4.7 Заземлювачі ЗФ мають бути сталевими, з поперечними розмірами не менше зазначених п.1.7.72 ПУЭ, шосте видання.
5.2.4.8 Обираючи площу перерізу провідників ЗФ, необхідно враховувати можливі величини струмів пошкоджень, які можуть текти в провідниках, коли провідник ЗФ використовують одночасно як нульовий провідник (Nпровідник). Крім цього, необхідно врахувати нормальне протікання номінального струму, яке повинно створювати напругу не більше 1 В.
5.2.4.9 Провідники ЗФ КТЗ мають бути ізольованими для запобігання випадкового заземлення в непередбачених місцях. Їхнє використання для інших цілей неприпустимо.
Провідники, що заземлюють КТЗ із декількох шаф і/або окремих пристроїв слід прокладати просторовою багатопроменевою зіркою.
5.2.5 Вимоги до заземлювальної спеціальної системи
ЗС виконують додатково згідно з вимогами розробника апаратури.
5.2.6 Вимоги до пристроїв захисних заземлювальних систем провідників і провідників зрівнювання потенціалів.
5.2.6.1 Експлуатаційні характеристики пристроїв систем заземлення повинні забезпечити вимоги безпечної і нормальної роботи технологічних електроустановок і КТЗ АСК.
5.2.6.2 До пристроїв системи заземлення відносять:
заземлювачі;
заземлювальні провідники;
головний заземлювальний затискач або шина;
захисні провідники;
провідники системи зрівнювання потенціалів.
Заземлювальні пристрої можуть бути об'єднаними або окремими для захисних і функціональних систем заземлення залежно від вимог кожного конкретного комплексу технічних засобів.
5.2.6.3 Для заземлювачів можна використовувати пристрої і конструкції, які перебувають у безпосередньому контакті з землею:
металеві стержні, труби, штаба, плити, пластини або листи;
фундаментні заземлювачі;
сталева арматура залізобетону.
Тип заземлювачів і глибина їх закладення повинні забезпечити нормовану величину опору розтікання протягом всього терміну експлуатування.
5.2.7 Площа перерізу заземлювальних провідників повинна бути:
для провідників, захищених від корозії, які мають механічний захист, достатньою для забезпечення нормальної роботи технологічних електроустановок;
для провідників, захищених від корозії, які не мають механічного захисту, 16 мм2 для мідних і сталевих провідників;
для провідників, не захищених від корозії, які не мають механічного захисту 25 мм2 для мідних, 50 мм2 для стальних провідників.
5.2.8 Головну заземлювальну шину виконують у формі замкнутого контуру по периметру споруд. Площа перерізу головної заземлювальної шини повинна бути від 25 мм2 до 50 мм2 мідного провідника або провідника з іншого матеріалу з такою самою електропровідністю.
5.2.9 Захисні провідники електрообладнання вибирають залежно від можливої величини струму короткого замикання і характеристик провідника, який використовують як захисний провідник. Площа перерізу захисних провідників повинна бути такою, як і площа перерізу фазних провідників (якщо площа перерізу фазних провідників менше 16 мм 2).
5.2.10 Площа перерізу головного провідника системи зрівнювання потенціалів повинна бути не менше половини площі перерізу захисного провідника, але не менше 6 мм2. Не рекомендується використовувати провідники площею перерізу більше 25 мм2 мідного провідника.
Площа перерізу додаткового провідника системи зрівнювання потенціалів, який з'єднує дві відкриті струмопровідні системи електрообладнання, які в нормальних умовах перебувають без напруги, повинна бути не менше половини площі перерізу найменшого із захисних провідників, підімкнених до цих частин.
Площа перерізу додаткового провідника системи зрівнювання потенціалів, який з'єднує металеві конструкції будівельного і виробничого призначення з частинами електрообладнання, що заземлюються, повинна бути не менше половини площі перерізу захисного провідника, підімкненого до цієї частини електрообладнання.
5.3 Захист КТЗ АСК від перенапруг
5.3.1 Джерелами перенапруг в пристроях КТЗ АСК є удари блискавки, грозові та комутаційні перенапруги.
5.3.2 Для зменшення негативного ефекту від перенапруг, викликаних електромагнітними випромінюваннями при проектуванні і експлуатації КТЗ, необхідно вживати такі заходи:
локалізувати джерела електромагнітного випромінювання відносно пристроїв КТЗ АСК;
локалізувати чутливі пристрої КТЗ АСК відносно джерел електромагнітного випромінювання (від місць протікання великих струмів, наприклад, силових кабелів);
передбачити захисні пристрої від перенапруг в лініях електроживлення та інформаційних каналах;
вибирати пристрої захисту в електричних мережах з відповідними характеристиками спрацювання;
відокремлення (взаємним розташуванням або екрануванням) силових та інформаційних кабелів і пересічення їх під прямим кутом;
відокремлення (взаємним розташуванням або екрануванням) силових та інформаційних кабелів від струмопровідних частин блискавковідводу;
забезпечити відповідне (без індуктивних петель) прокладення проводок різних електричних систем;
використовувати екрановані (або) крученої пари в сигнальних кабелях;
прокладання одножильних провідників виконувати в металевих кожухах;
для живлення і заземлення обладнання КТЗ використовувати TNS заземлювальну систему;
забезпечити введення металевих труб (для води, газу, опалення) і кабелів (електрозабезпечення, зв'язку, антенних, інформаційних) в споруди в одному місці. Металеві листи, екрани, металеві труби необхідно приєднати до головної шини зрівнювання потенціалів;
для захищення від занесення високих потенціалів від грозових розрядів по металевим комунікаціям та оболонкам броньованих кабелів їх необхідно приєднати до шини зрівнювання потенціалів цієї будівлі. з'єднання окремих технічних засобів обчислювальної і керувальної техніки виконувати волоконнооптичними кабелями.
5.4 Вимоги та рекомендації щодо виконання проектів заземлення КТЗ
5.4.1 У складі проектної документації прив'язки комплексу технічних засобів системи автоматизованого керування необхідно виконувати окремим проектом (розділом) проект електрозабезпечення і заземлення з виконанням вимог цього стандарту.
5.4.2 У проектах заземлення КТЗ будьяких об`єктів транспортування газу заборонено використовувати занулювання для захисту шаф або апаратури, де встановлено ПЛК або систем керування.
5.4.3 У приміщеннях із великою кількістю апаратних засобів на базі ПЛК та іншим обладнанням, яке є джерелом завад, крім регламентованих чинними нормами видів заземлення, бажано створювати окрему ЗЗ. До таких приміщень належать перш за все операторні та апаратні КЦ, операторні великих ГРС, суміщені чи окремі приміщення диспетчерських пунктів, адміністративні споруди тощо.
5.4.4 Заборонено заземлювати шафи з ПЛК за послідовною схемою.
5.4.5 Якщо за своїми технічними параметрами заземлювач ЗЗ будівлі відповідає нормам заземлення обладнання з ПЛК чи систем та мереж, розміщених у цій будівлі, можна використовувати цей заземлювач як заземлювач ЗФ, але під'єднання до нього слід здійснювати за "зіркоподібною схемою".
5.4.6 Апаратуру слід заземлювати за схемою "зірка" чи "ієрархічна зірка". За наявності великих частот електротехнічних завад слід застосовувати схему з заземлювальною площиною (сіткою) для підвищення ступеня захисту від завад. Схему типу "шина" варто застосовувати лише тоді, коли питання захисту від завад не є принциповим.
У аргументованих випадках дозволено застосовувати комбіновану топологію.
5.4.7 Заземлювачі ЗФ слід встановлювати якнайближче до заземлювальної апаратури. Наприклад, під підлогою операторної та апаратної КЦ. Якщо таке розташування неможливо, заземлювачі встановлюють зовні споруди згідно з п.5.2.3.5 цього документа.
5.4.8 Екрани кабелів для передавання інформації слід з'єднувати з ЗЗ в одній точці (з одного кінця), щоб уникнути протікання в них зрівняльних струмів.
5.4.9 У схемі з незаземленим джерелом сигналу і заземленим приймачем сигналу увідним пристроєм мікропроцесорної техніки екран кабелю для передавання інформації варто заземлити з боку приймача сигналу; у схемі з заземленим джерелом сигналу і незаземленим приймачем сигналу з боку джерела сигналу.
5.4.10 Для забезпечення безпеки важливо, щоб ланки ЗФ та ЗЗ проходили окремими шляхами прокладання. Якщо ЗФ виконано окремим провідником, на нього поблизу місць з'єднання з будьякою точкою необхідно нанести напис: "Заземлення функціональне". У місці з'єднання ЗФ з ЗЗ рекомендовано робити напис: "Увага, заземлення функціональне. Не вимикати".
5.4.11 Траси прокладання інформаційних кабелів, кіл живлення і заземлення повинні бути приблизно ті самі. Це дозволяє уникнути утворення петель значної площі, у яких індукуються завади. Водночас для захисту інформаційних кіл від завад з боку кіл живлення та заземлення між ними потрібно підтримувати деяку мінімальну відстань, регламентовану відповідними документами.
5.4.12 Якщо існує можливість виникнення значних завад, для захищення трас кабелів від аварійних і блискавкових потенціалів потрібно використовувати додаткові заземлювачі, що виконують функцію "бар'єрів", відводячи струм короткого замикання чи блискавки в зону нульового потенціалу та не даючи йому досягти кабельної траси.