Методика професійного навчання - Методика вибору технологій навчання

ТЕМА 1 МЕТОДИКА ВИБОРУ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ
Базові знання:
Дати визначення поняттям:

Процес навчання

Принципи навчання

Зміст освіти

Види навчання

методи навчання

форми організації навчального процесу

Цільова настанова:
У процесі вивчення теми формуються вміння:
– характеризувати поняття технологій навчання;
– використовувати психофізіологічні особливості особистості під час вибору способів навчання;
– характеризувати сучасні підходи до навчання;
– визначати способи навчання, які дозволять використовувати особливості пам'яті для оптимізації засвоєння навчального матеріалу;
- використовувати теорію поетапного формування розумових дій для характеристики процесу навчання та його етапів.

Основна література
1. Коваленко О.Е. Методика професійного навчання: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Нар. укр. акад. – Х.: Вид – во НУА, 2005. - 360 с.
2. Коваленко Е.Э. Методика профессионального обучения: Учебник для инженеров-педагогов, преподавателей спецдисциплин системы профессионально-технического и высшего образования – Х.: ЧП „Штрих”, 2003. – 480с.
3. Коваленко О.Е., Шматков Є.В. Методика професійного навчання. Тестові завдання для самостійної роботи: Навчальний посібник для студентів інженерно-педагогічних спеціальностей – Х., 2005. – 439с.

План вивчення теоретичного матеріалу:

1. Теоретичні засади проектування технологій навчання.
2. Поняття технологій навчання у світі сучасних уявлень педагогічної теорії і практики.
3. Основні положення теорії поетапного формування розумових дій і їхня реалізація під час розроблення технологій навчання.
4. Загальна структура діяльності викладача з розроблення технологій навчання.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ПРОЕКТУВАННЯ ТЕХНОЛОГІЙ НАВЧАННЯ.

1.1 Психологічні та соціологічні аспекти навчання фахівців технічного профілю.
У традиційній педагогічній літературі навчання –

Рис.1. Схема процесу навчання
- стан учня перед процесом навчання в момент часу ,
– стан учня після навчання, в момент ,
Х - збільшення досвіду особистості

Навчання - навчання є цілеспрямованою передачею накопиченого досвіду. Її результатом є зміни в людських резервах, що зберігаються і не можуть бути пояснені процесом їхнього природного розвитку.

Результат навчання – це зміна поведінки учня, яка зберігається протягом тривалого часу і відрізняється від змін, що відбуваються унаслідок природного фізичного «дозрівання» людини.

1. 2. Теорія асоціативно - психологічного підходу.

Основоположником цього вчення є російський дослідник І. П. Павлов, який дійшов висновку, що в основі навчання лежить утворення асоціацій, або зв'язків між стимулом і рефлексом, як результату їхньої тимчасової близькості.
Провідна ідея асоціативно-психологічного підходу полягає в тому, що навчання здійснюється на підставі стійкого послідовного формування окремих умовних рефлексів, на основі утворення асоціативних зв'язків між стимулом і рефлексом. При цьому первинними елементами пізнання вважаються окремі відчуття або елементарні дії – асоціації.

Теорія образно-психологічного підходу
Представники теорії образно-психологічного підходу (K. Koффка, В. Kехлер, K. Левін), на відміну від асоціативного, первинними елементами пізнання вважають цілісні образи або так зване «вглядування в проблемну ситуацію». Автори вважають, що розкладання цілого на частини не дає можливість надалі скласти їх разом і що-небудь пояснити. Іншими словами, учні реагують не на певні ізольовані подразнення, а на всю проблему в цілому.
Результати робіт, які варто враховувати в навчальному процесі
– наводити асоціації, викладаючи новий матеріал;

1. формувати стійкі асоціативні зв'язки шляхом кількаразового повторення навчального матеріалу;
2. – активізувати пізнавальну діяльність шляхом створення проблемних ситуацій, узагальнювати й систематизувати навчальний матеріал.

Типи навчання по теорії Роберта М. Гейджа
– сигнальне навчання як найбільш елементарна форма, що відповідає класичному умовному рефлексу Павлова;
– навчання за методом «подразнення – реакція», яке приблизно відповідає рефлексові Скіннера;
– навчання шляхом утворення взаємопов’язаних ланцюжків дій із різних окремих реакцій;

– дискримінаційне навчання, або навчання методом «подразнення – реакція», за допомогою якого навчають відокремлювати одне від одного схожі речі та явища;
– понятійне навчання, спрямоване на навчання групувати, упорядковувати, систематизувати речі та явища;
– навчання правилам, яке полягає у складанні ланцюжка понять;
– учні повинні вміти розставляти різні поняття у певному відношенні одне до одного;
– вирішення проблеми, тобто здатність комбінувати щойно засвоєні правила в нові, більш високого порядку.

Об'єднати всі наявні підходи дозволяє інформаційна психологія – окремий напрямок усередині психології.

Інформаційна психологія (Хельман Г. Франк) - містить аналіз образно-психічних явищ із погляду переробки інформації й описує процеси реакції на подразнення шляхом моделювання інформації людиною, оперуючи інформаційно-теоретичними поняттями.

Інформаційна психологія заміняє описові моделі на технічні, які зображуються за допомогою символів, графічних об'єктів та їхнього взаємозв'язку.

Гносеологічний підхід

Рис. 2. Особливості пам’яті.

Довгострокова пам'ять служить для збереження протягом тривалого часу засвоєних людиною знань, навичок практичної діяльності, мотиваційних настанов, принципів вибору вхідної інформації, правил декодування.

Короткочасна пам'ять служить для нетривалого збереження інформації протягом кількох секунд або хвилин.

Сенсорна( миттєва ) служить для прийому та збереження інформації, що надходить на сенсорний вхід людини протягом часток секунди (0,05–1 с).

Короткочасна ( оперативна)пам'ять - служить для введення і вилучення інформації з довгострокової пам'яті.

Рис.3. Схема процесу запам'ятовування на різних функціонально-часових рівнях пам'яті

Перцепція сприйняття та перенесення подразнення органами чуттів до сенсорної пам'яті.

Апперцепція – використання залежності сприймання від минулого досвіду й наявних в учнів уявлень і знань для більш точного й глибокого засвоєння ними нового матеріалу, пробудження інтересу до нього.

Т дні

Де І- обсяг інформації в пам'яті людини, %
Т- час, дні
Рис.4. Зміни в часі обсягу інформації, що запам'ятовує людина при однократному наданні (крива забування)

І%

1 - обсяг інформації, який запам'ятовує людина під час одноразового повторення;
2 - обсяг інформації, який запам'ятовує людина при її багаторазовому повторенні в однаковому обсязі (1, 2, 3, 4 – кратність надання інформації);
І - обсяг інформації в пам'яті людини, %;
Т - час, дні
Рис. 5.  Зміни в часі обсягу інформації, що запам'ятовує людина при багаторазовому наданні

Деякі виводи, що мають істотне значення для викладання.
1. У якості основних або провідних методів формування нового матеріалу варто використовувати переважно словесні та наочні методи формування нового матеріалу.

2. Слід структурувати інформацію таким чином щоб за невеликого обсягу вона мала найбільший зміст.

3. Речення, які вимовляє викладач, повинні бути чіткими, зрозумілими та короткими.

Довжина проголошення кожного речення не повинна перевищувати 10 секунд.

Між ними необхідно робити паузи.

4. Найкраще пристосуватися до невеликої швидкості перекладу в довгострокову пам'ять можна в такий спосіб:

• шляхом повторного викладу навчального матеріалу;
• шляхом постійного варіювання навчального матеріалу в різних формах під час повторення (матеріал має викладатися з різним акцентом, із різними прикладами, за допомогою різних дидактичних і технічних засобів);
• проведенням дискусії та ділових ігор, що збільшує час переробки інформації;
• веденням під час занять записів (конспектування), що сповільнює процес сприйняття інформації короткочасною пам'яттю і тим самим дозволяє наблизитися до швидкості надходження інформації до довгострокової пам'яті;
• виключенням непотрібної («марної») інформації, структуруванням і добором найбільш ємної інформації, виключенням чинників, що заважають (зайвих міркувань, непотрібних засобів в аудиторії);
• уведенням завдань, пов'язаних із рішенням проблем. Ефективність завдань із використанням прикладів заснована на тому, що ці завдання вимагають таких рефлекторних процесів мислення, за яких відповідні відомості можуть довше зберігатися в короткочасній пам'яті, що підвищить імовірність їхнього надходження до довгострокової пам'яті.

• Поняття технологій навчання у світі сучасних уявлень педагогічної теорії і практики.

Слово «технологія» походить від грецьких слів «techne» – майстерність і «logos» – поняття або вчення. Іншими словами, це мистецтво навчання.

Технологія навчання - наука техніки освіти або одержання системи знань із предмету.

«Методом навчання слід називати спосіб взаємопов’язаної діяльності викладача й учня, спрямований на вирішення комплексних завдань. Методика – система науково обґрунтованих правил і прийомів навчання, а технологія навчання _ інструмент досягнення цілей навчання або систематичне і послідовне втілення на практиці спроектованого процесу навчання . Звідси випливає, що технологія навчання - це система способів і засобів досягнення цілей управління процесом навчання.” (Сибірська М.П.)

«Поняття „методика” ширше, ніж „технологія навчання”, тому що „методика” відповідає на запитання – „чому, кого і як учити”, а „технологія” тільки „як учити”»(Гусе В.В.).

«Поняття „педагогічні технології” ширше, ніж поняття „технології навчання”, оскільки вони містять і технологію виховання, і технологію навчання. (Бабанський Ю.К., Сибірська М.П, .Лозова В.І.).

Основні тенденції розвитку технологічного підходу до навчання.

До середини 70 років технологія навчання ототожнювалася з використанням технічних засобів навчання.

Початок 80 років - установилося більш чітке розуміння технології навчання, і тим самим були враховані всі її визначення і сфери застосування.
У цей же час поширюється один із найбільш прогресивних напрямів технології навчання – програмоване навчання .

Характерними рисами програмованого навчання, є:
є подача навчального матеріалу у вигляді безперервного потоку інформації з невеликими логічно пов'язаними частинами; наявність систем і правил послідовного виконання певних дій на засвоєння кожної частини.

Кінець 80 років .
У поняття « технології навчання» стали вкладати інший зміст «сутність сучасної технології навчання складається у визначенні найбільш раціональних способів досягнення поставлених цілей. При цьому навчальний процес розглядається комплексно, як система, у її єдності та взаємозв'язку (Тализіна Н.Ф.).

Основні напрями розвитку технології навчання:
• сучасність, що передбачає обов'язкове впровадження в освітню практику науково обґрунтованих і експериментально завершених нововведень, що, у свою чергу, вимагає постійного пошуку нових знань, інформації та шляхів підвищення ефективності навчання;

• оптимізацію навчального процесу за допомогою досягнення мети з мінімальними витратами сил учнів і викладача з одночасним урахуванням таких показників, як висока якість навчання, мінімальні витрати часу;

• синтез результатів, отриманих у суміжних науках, насамперед при вирішенні завдань практичного характеру;

• науковість і відтворюваність процесу навчання та його результатів.

Педагогічна технологія – це сукупність науково обґрунтованих способів організації і здійснення педагогічної діяльності, які спрямовані на оптимізацію навчання.

Особливості технологічного підходу до навчання

Технологія навчання є науковим підходом до того, як учити, тобто сукупність способів взаємодії учнів і викладача, які гарантують оптимальний результат. Вона реалізується у навчальному процесі через розроблення та використання таких його компонентів, як методи, форми, принципи, і містить, у свою чергу, цілий ряд технологій, зокрема технологію активізації пізнавальної діяльності, мотиви тощо.

Рис 6.Традиційна схема організації навчання

У разі такого традиційного підходу після одержання знань відбувається істотна «втрата інформації», пов'язана із низкою причин:

• недостатнім розумінням навчального матеріалу в процесі пояснення;

•  труднощами запам'ятовування навіть зрозумілого;

•  забуванням.

Недолік традиційного навчання є те, що навчання дій підмінена навчанням знань, а сам процес набуття знань міцно відділений і далеко віддалений від процесу їхнього застосування.

Завданням педагогіки професійного навчання є

Рис.7.Структура навчального процесу відповідно до теорії поетапного формування розумових дій

Переваги схеми:
1. Складена один раз, вона може застосовуватися різними викладачами при використанні різних технологій навчання.
2. Унаслідок реалізації заданої методики на практиці з'являється економічний ефект у навчанні, оскільки вона дозволяє забезпечити правильну постановку професійної підготовки кадрів, скоротити строки навчання і підняти його якість, заощадивши при цьому кошти та ресурси.
3. Теорія поетапного формування розумових дій склала наукову основу для розробки методик навчання, що забезпечують гарантоване засвоєння знань, формування вмінь і навичок професійних дій, і зокрема:
– безпомилкове оволодіння потрібними для діяльності практичними діями і діяльністю в цілому, без попереднього заучування теоретичних знань стосовно діяльності;
– оволодіння теоретичними знаннями на тому рівні, щоби впевнено і свідомо виконувати діяльність (а отже, звільнення навчального часу від непотрібної роботи із запам'ятовування надлишкової інформації);
– скорочення часу навчання з одночасним підвищенням якості навчання.

3. Основні положення теорії поетапного формування розумових дій і їхня реалізація під час розроблення технологій навчання.

Формування досвіду учнів відбувається не тільки шляхом виявлення і розвитку здібностей, закладених від народження, але й шляхом засвоєння видів і способів пізнавальної діяльності, які складають пізнавальний досвід людства.
Як відзначає Н. Ф. Тализіна,  людина сильна тим, що стоїть на плечах попередніх поколінь і використовує їхній багатовіковий досвід. Вона не народжується з готовим логічним мисленням, готовими знаннями про світ, але і не відкриває їх щоразу заново. Те, що було відоме суспільству раніше, вона засвоює в процесі життя. Освіта формує «досвід особистості».

Під досвідом розуміється як систему матеріальних суспільних предметів і способів практичної діяльності з ними, а також систему ідеальних об'єктів – понять, знань і розумових дій із ними.

Досвід – це взаємопов’язаний набір способів і видів діяльності, які можна поділити за різними ознаками.

Відмінність теоретичної діяльності від практичної
• теоретична діяльність не призводить до виникнення змін у предметах або явищах, але дозволяє передбачати їх.

• у теоретичній діяльності не дуже важливим є процес одержання результату, у той час як у практичній діяльності цей процес визначає кінцевий продукт.

Предмет діяльності при розробці технології навчання може бути представлений у формі
послідовно здійснюваних учнями та викладачем дій. Цей досвід, як уже відзначалося, охоплює теоретичну і практичну діяльність.

Одиницею навчальної діяльності є дія.

Мета навчання – сформувати вміння діяти або правильно здійснювати усі операції – складові освоюваної діяльності. Розглянемо більш докладно поняття «дія» та її характеристики.

Дія - це довільна навмисна активність суб'єкта, спрямована на досягнення усвідомлюваної мети, яка, у свою чергу, заснована на якому-небудь мотиві.

Дія завжди відбувається для чогось (мета) і заради чогось (мотив). При цьому дія спричиняється не самою метою, а мотивом тієї діяльності, до складу якої вона входить.

Мета і мотив діяльності можуть збігатися, а можуть і не збігатися.

Спонукальною силою будь-якої дії є єдиний мотив усієї діяльності.
Навчальна діяльність повинна будуватися як модель реальної діяльності.
Дія може існувати в трьох формах:
1. Матеріальна дія - це дія з реальними предметами стосовно їхнього перетворення.

2. Зовні мовна дія характеризує той етап оволодіння діяльністю учнем, коли він може обійтися без зовнішніх орієнтирів, але при цьому в нього немає повної впевненості, йому необхідно підкріплювати свої дії міркуваннями вголос, проговорюючи.

1. Розумова форма

вказує на той рівень її освоєння учнем, коли він здатний виконати все подумки, без будь-якої опори на зовнішні, матеріальні або мовленнєві орієнтири.

Перцептивна (сенсорна) форма дії -
характеризує вміння сприймати всіма органами почуттів і здійснювати при цьому почуттєву дію (чути і слухати, бачити і робити зорове спостереження тощо).

Інші види дій: емоційні, розумові, анемічні, вольові дії

Психомоторні дії
виробляються шляхом вправ на етапі виконавчих дій.

Вольові й емоційні дії
формуються на мотиваційному й орієнтаційному етапах за допомогою усвідомлення мети і можливих шляхів її досягнення, появи мотивів.

Розумова діяльність
як правило, супроводжує всі етапи пізнання, але здебільшого вона переважає на етапі формування виконавчих дій у процесі рішення задач і завдань.

Процес навчання може бути представлений у формі послідовного проходження учнем кожної із цих частин дій: мотиваційної, орієнтаційної, контрольної, виконавчої,

Орієнтаційна частина дії – це система умов, необхідних для здійснення діяльності. Вона містить інформацію стосовно сукупності мети, умов, засобів і способів здійснення діяльності.

Виконавча частина дій - дії забезпечує задані прирощення в об'єкті дії (ідеальні та матеріальні) і включає систему послідовно виконуваних дій у різних формах, спрямованих на досягнення мети.

Контрольна частина дій - пов'язана з контролем за ходом її виконання та зіставленням отриманих результатів із заданими еталонами. З її допомогою визначається кореляція виконавчої й орієнтованої частин дії.

Рис.8. Схема засвоєння навчального матеріалу

Характеристика процесу засвоєння професійної діяльності

Рис. 9. Технології навчання

4. Загальна структура діяльності викладача з розроблення технологій навчання.

Методи - розглядаються в тісному зв'язку із засобами навчання, які розуміють не тільки як навчальні матеріали, наочні демонстраційні пристрої, технічні засоби навчання, але і як все те, що сприяє досягненню мети діяльності.

Методика - при цьому розглядається як система науково обґрунтованих методів, правил і прийомів навчання.

Рис. 10 Традиційна схема опису методики викладання

Така схема реалізується в методичних розробках до уроку й у так званих планах уроків, у яких, як правило, указуються :

• Тема
• Мета: передати знання з певної частини навчального матеріалу й сформувати вміння застосувати їх на практиці;
• Зміст: перелік досліджуваних понять, план викладу, текст, опорний конспект;
• Найменування використовуваних методів (лекція, бесіда, розповідь тощо).;
• засоби (плакати, кінофільми, картки із завданням тощо),
• тип проведеного уроку з його структурою (комбінований, що включає активізацію мотивації, виклад нового матеріалу, закріплення і контроль).

Недоліки такого підходу:

• представлені характеристики процесу навчання обмежуються тільки описом методів викладання

• не містять опису способу діяльності, її предмета та мети.

Особливістю технологічного підходу до навчання є
опис технології процесу навчання не через окремі педагогічні категорії (метод, форма, засіб), а через діяльність викладача й учня у навчальному процесі,яка спрямована на досягнення запланованого результату.

Ця діяльність містить у собі мету, предмет, засоби, процес, вона може бути описана як сукупність методів і форм організації навчального процесу на кожному з його етапів.

Рис. 11. Структура діяльності при розробці технологій навчання

Основна мета діяльності стосовно розробки технологій навчання
полягає у встановленні оптимальних, з погляду трудовитрат, способів досягнення цілей навчання, що дозволили б істотно підвищити ефективність навчання.

Засобами здійснення діяльності
є дидактичне знання .

Предметом діяльності викладача є
учень, на якого потрібно впливати для того, щоб сформувати в нього досвід професійної діяльності.

Продуктом діяльності під час розробки технології навчання є алгоритм діяльності викладача й учня при її реалізації. Такий алгоритм містить питання, пов'язані з аналізом вихідних даних, безпосередньо розробку технологій навчання і способи її реалізації.

Вихідними даними для розглянутої діяльності є:

• цілі підготовки фахівця;

• цілі навчання заданої дисципліни, теми;

• результати аналізу і діагностики стану навчального процесу;

•  технічних і дидактичних засобів;

•  психофізіологічна характеристика учнів;

• базові знання учнів;

•  розроблений зміст навчального матеріалу (плани, тексти, конспекти лекцій).

Результатом діяльності викладача при розробці технологій навчання
є опис діяльності викладача й учнів на кожному з етапів навчання за цією технологією.

Опис будь-якої технології, у тому числі й технології навчання, охоплює такі моменти:

• найменування теми;

•  цілі навчання;

•  особливості процесу навчання;

•  дидактичні характеристики (методи, форми, засоби навчання);

•  способи здійснення технології;

•  операції та поетапний порядок їхнього виконання викладачем і учнем;

•  перевірку обліку психофізіологічних особливостей сприйняття.

Рис. 12. Алгоритм діяльності викладача під час розробки технологій навчання

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Завдання 1. Користуючись підручником [3], надати відповідь на тести, визначивши номера або набір номерів відповідей.

Завдання 2 Заповніть таблицю, наведіть для кожного з етапів навчання перелік методів, прийомів і форм навчання, відомих із курсу «Теорія й історія педагогіки», використовуючи відомі класифікації методів навчання.