Зміст статті

        Додаток В
                                                                  (рекомендований)
Способи картографічної обробки

В.1 Картографічна обробка полл гас у виділенні форм (характеристик) мікрорельєфу, зазначених у таблиці 3.
Виділення характеристик мікрорельєфу виконується на картах масштабу 1:50000, 1:100000, 1:200000, 1:500000.
В.2 Для аналізу характеристик мікрорельєфу на планшеті прокладається траса (ділянка траси) ПЛ, відмічаються підібрані метеостанції. Вибираються фрагменти карти 5 км х 5 км, у центрі яких міститься характерна точка ПЛ або метеостанція.
В.3 Вибраний фрагмент карти - вихідна поверхня в ізолініях - поділяється на елементарні басейни таким чином:
- проводяться лінії, що розчленовують поверхню - вододіли й тальвеги;
- виділяються вершини височин і дно долин.

В.4 У межах елементарних басейнів визначаються:

- експозиція схилів (за вісьмома румбами);
- орієнтація схилів відносно пануючих вітрів (без оледеніння та при оледенінні);
- відносні перевищення до 50 м і більше ;
- крутість схилів.
В.5 Для виявлення експозиції схилів на фрагмент вихідної поверхні (рисунок В.1) накладається регулярна сітка контрольних точок згідно з 4.9. У вузлах сітки в напрямку стоку будуються вектори - перпендикуляри до дотичної, яка проводиться до ізогіпси в даній точці. Якщо через шукану точку ізогіпса не проходить, її можна побудувати за допомогою інтерполювання.
Експозиція схилу визначається як азимут А кута а поміж напрямком на північ (за
стрілкою годинника) і вектором з урахуванням таблиці В.1.
Для визначення кутів використовується транспортир. На фрагменті карти відмічають границі схилів, орієнтованих за вісьмома румбами.
В.6 Орієнтація схилів відносно переважного напрямку вітру визначається зіставленням азимутів схилів із панівним напрямком вітру, що визначається за даними метеостанцій ("рози вітрів"),

Навітряним вважається схил, якщо пануючий напрямок вітру не відхиляється від напрямку вектора-азимута схилу (а) більш, ніж на 22,5°,

 

картографічна обробка


на ПЛ точок (або точки місцезнаходження метеостанції) по найкоротшій відстані проводяться лінії найбільшого падіння схилів До основного тальвегу (до ізогіпси, яка окреслює дно долини). Уздовж цієї лінії підраховується кількість перетнутих ізогіпс. Відносне перевищення точки визначиться як кратне відділення кількості перетнутих ізогіпс на висоту їх перерізу h пер  наведену в таблиці В.З, наприклад, для планшетів М 1:50000
(h пер  =10 м), якщо кількість ізогіпс більше 5, відносне перевищення буде більше 50 м, і навпаки (таблиця В.З).
В.8 Крутість схилів (кути ухилу) визначається уздовж ліній стоку, у межах кожної третини цих ліній. Кількість ліній стоку, яку необхідно провести при цій операції, визначається розраховувачем залежно від розподілу густості Ізоліній і а розміщення характерних тичок: лінії треба проводити через характерні точки або поблизу них.