Методика професійного навчання - Технологія формування професійних дій

ТЕМА 4: ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНИХ ДІЙ

Базові знання:
Дати визначення поняттям:

Трудова діяльність

Трудові дії робітника

Трудова операція

Практичне заняття

Лабораторна робота

Кількісні завдання

Вправи

Цільова настанова:
У процесі вивчення теми формуються вміння:
– для заданої теми навчального матеріалу відповідно до мети навчання виділяти етапи формування діяльності (практичної та теоретичної);
– проектувати технології закріплення навчального матеріалу, які дозволяють сформувати всі необхідні властивості дій згідно з метою навчання;
– розробляти практичні завдання для етапу формування матеріалізованих дій;
– формулювати питання для закріплення навчального матеріалу;
– розробляти систему закріплення навчального матеріалу шляхом систематизації й узагальнення;
– проектувати технологію формування дій на підставі рішення завдань різного рівня складності;
– проектувати технологію формування професійних дій на підставі виконання лабораторної роботи.

Основна література

1. Коваленко О.Е. Методика професійного навчання: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Нар. укр. акад. – Х.: Вид – во НУА, 2005. - 360 с.
2. Коваленко Е.Э. Методика профессионального обучения: Учебник для инженеров-педагогов, преподавателей спецдисциплин системы профессионально-технического и высшего образования – Х.: ЧП „Штрих”, 2003. – 480с.
3. Коваленко О.Е., Шматков Є.В. Методика професійного навчання. Тестові завдання для самостійної роботи: Навчальний посібник для студентів інженерно-педагогічних спеціальностей – Х., 2005. – 439с.

План вивчення теоретичного матеріалу:

1. Дія та її основні характеристики.
2. Методика формування діяльності в теоретичному навчанні.
3. Методика формування діяльності в практичному навчанні.

1. ДІЯ ТА ЇЇ ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ.

«Процес виконання нових дій містить чотири етапи: виконання дій у матеріалізованому вигляді (матеріальній формі), зовнішньомовленнєві дії, виконання дій у зовнішньому мовленні подумки, розумові дії» [Тализіна Н.Ф.].
Головна закономірність процесу засвоєння діяльності – пізнавальна діяльність і введені в неї знання набувають розумової форми, стають узагальненими не одразу, а поступово, пройшовши через низку етапів. Якщо викладач будує процес навчання, враховуючи їхню послідовність, він істотно підвищує можливість досягнення мети всіма учнями.

Повідною метою діяльності з проектування технології формування і засвоєння діяльності - визначення способів формування дій, зумовлених метою навчання.

Якості дії: розумність, усвідомленість, узагальненість, критичність, засвоєнність і надійність дії.

Розумність у широкому сенсі є поняттям, ідентичним свідомості. У теорії поетапного формування розумових дій розумність – це розумовий контроль кожної дії (операції) аж до виконання окремого руху, вживання окремого поняття, терміна тощо. Під час виконання заданої дії учень орієнтується на її істотні, об'єктивно виражені властивості, постійно бачить, як крок за кроком він неухильно й упевнено рухається до мети.

Для забезпечення розумності дії протягом усього процесу навчання необхідно виконати низку умов:
• діяти повільно, не поспішаючи, особливо на початку навчання, щоб не пропустити той або інший орієнтир;
• діяти уважно і закликати до цього учнів, щоб на початковому етапі формування дії не припуститися помилок;
• виконуючи будь-яку операцію, учень на початковому етапі мусить проговорювати вголос зміст тієї або іншої дії.

Проговорювання вголос кожної дії на початковому етапі її формування є обов'язковою вимогою до процесу навчання, оскільки воно:
– дозволяє самому учневі оцінити і найкращим чином зрозуміти дію;
– підсилює сигнал переходу інформації до довгострокової пам'яті;
– допомагає педагогові контролювати ззовні те, що є недоступним для спостереження, і визначити спосіб коригування.

Свідомість – якісна характеристика дії, яка свідчить про ступінь оволодіння нею. Чим вищою є повнота освоєння, тим вищою є свідомість.

Способи формування свідомості дії:

• шляхи повторення дії;
• розподілення дій на цикли (рівні) при цьому необхідно час від часу вимагати від учня словесного звіту про сформовані дії у формі усної відповіді на питання, написання формул, пояснення способів виконання.

Узагальненість дії є здатністю учня виділяти в структурі діяльності такі загальнозначущі операції, які залишаються незмінними в будь-яких умовах. Вона становить таку якісну характеристику, яка забезпечує гнучкість дії, її пристосованість до змінюваних умов, до їхнього ускладнення, полегшення або спрощення. Це значить, що узагальненість дії забезпечує її надійність, тобто здатність використовувати вже сформовану дію в різних умовах.

Типи розумових задач:
Перший тип завдань – це предметні завдання, при вирішенні яких людині доводиться орієнтуватися на предметному полі, знаходити в ньому значимі об'єкти, оперувати тільки ними, виключати перешкоди тощо.У класифікації рівнів засвоєння навчального матеріалу до таких завдань належать завдання першого рівня засвоєння, який характеризується вміннями учнів розпізнавати об'єкти в ряді інших, порівнювати властивості об'єктів, відрізняти вірне від невірного, за заданими цілями, алгоритмами і результатами робити висновки про їхню сумісність.

Другий тип завдань – це логічні завдання, вирішуючи які, потрібно шляхом міркувань, без опори на матеріальні об'єкти й орієнтири правильно виявляти умови завдання, вибирати необхідні дані, знаходити способи вирішення завдань. Таким завданням властиві дії, пов'язані з уміннями на підставі наявної інформації та власного досвіду зіставляти різні варіанти дій і вибирати оптимальні.

Третій тип завдань – це психологічні завдання, коли від учня вимагається розум і воля, щоб не піддатися спокусі йти легким або помилковим шляхом, рухатися стереотипно, не поспішати приймати удаване за реальне, змусити спокійно розібратися в умовах.

Засвоєнність дії характеризується здатністю учнів упевнено виконувати дії без зовнішніх орієнтирів, навіть без помітного для них розумового контролю, іншими словами, це виконання дій, характерних для заданих еталонів, яким притаманна міцність, розумність, узагальненість, надійність.

Вищим ступенем освоєння дії є її критичність.
Критичність дії полягає в умінні учнів не тільки спиратися на запропоновані їм орієнтири, але й оцінювати їх за критерієм «повноти і достатності» для забезпечення правильності здійснюваних дій і операцій. Це виявляється в тому, що, зіткнувшись із важким, на погляд учня, завданням, він не намагається відразу задати питання викладачеві, а шукає шляхи його вирішення. Саме критичність відрізняє дію учня від поведінки механічного виконавця чужих указівок, від дій тих, хто здатен йти за поводирем, хто позбавлений самостійності в прийнятті рішень.

Дії, яким властива розумність, свідомість, узагальненість і критичність, свідчать про високий ступінь їхньої сформованості та про їхню надійність.

Якості дій і способи формування в навчанні

Вимоги до змісту навчального матеріалу при формуванні засобів і способів закріплення.
1. Повторюваний матеріал має відтворюватися не завжди в тому порядку, у якому вивчався.
2. Повторення мусить базуватися на новому технічному матеріалі.
3. У процесі повторення учні мають дізнаватися про нові подробиці, відомості, деталі досліджуваних об'єктів.
4. Під час повторення необхідно забезпечити достатню різноманітність самостійних робіт.
5. У процесі повторення слід широко використовувати таблиці, графіки, схеми, технологічні карти й інший друкований і практичний матеріал у готовому вигляді й у формі спеціальних питань.
6. Позитивно на якість умінь при повторенні впливає використання питань творчого характеру, пошук відповідей на які вимагає нестандартного підходу.
7. Процес повторення повинен охоплювати всі етапи формування діяльності, кожному з яких властиві особливі способи навчання, які залежать від мети й особливостей цього етапу.

2. МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ В ТЕОРЕТИЧНОМУ НАВЧАННІ.
Характеристика етапів формування діяльності

2.1. Формування матеріалізованих дій.
Предмет діяльності учня – моделі, схеми різних об'єктів, конспекти і картки, які містять відомості про діяльність. Викладач спрямовує й організовує навчальну діяльність із виконання дій за допомогою розробленої ним системи практичних завдань (перерисовування схем, вимірювання розмірів, опис пристрою, позначення об'єктів та їхніх елементів на готових рисунках, конспектування тощо). На цьому етапі можливим є рішення предметних завдань.

Мета рішення предметних завдань – визначення правильності засвоєння нового матеріалу та формування дії з розпізнавання елементів, пристроїв, понять, визначень, їхнього вибору з наявних. Прикладами такого типу завдань можуть служити всі розумові завдання, які супроводжують перцептивні або фізичні дії. Для цього учням пропонуються «потрібні» і «непотрібні» об'єкти впереміш, і вони мусять зробити правильний вибір.

2.2. Формування мовленнєвих дій.

Методи навчання: бесіда, робота з підручником, фронтальні та індивідуальні питання, конспектування.

2.3. Формування розумових дій у теоретичному навчанні.

Найбільш ефективним засобом формування розумових дій у теоретичному навчанні є систематизація навчального матеріалу, розв’язування задач, виконання лабораторних робіт, самостійна робота.

Рішення задач.
Вимоги до задач:
1. орієнтація тільки на нову діяльність, оскільки всі інші дії були засвоєні раніше.

2. відповідність задач етапові засвоєння, тобто в умові задачі мусить бути відображена мета та її характеристики.

Роль задач при викладанні технічних дисциплін:

• Дозволяють конкретизувати знання учнів, допомагають побачити застосування загальних законів і закономірностей на практиці;
• Розв’язання задач сприяє більш глибокому і міцному засвоєнню законів, закономірностей, розвиває логічне мислення, виробляє навички самостійної роботи, підвищує інтерес до предмета;
• Під час розв’язання задач здобувається ряд додаткових навичок (запис умови, ходу рішення, аналіз фізичного смислу, використання довідкової літератури, застосування систем одиниць СІ тощо);
• Задачі є більш доцільною формою побудови навчального матеріалу.

Рис. 1. Класифікація технічних задач

Характеристика типів задач.

2.4. Технологія застосування задач на уроках.

Етапи розв’язання задачі:
1.Розуміння постановки задачі:
- знайомство із задачею;

- вивчення задачі.

2 Розв’язання задачі:
- складання плану розв’язання (аналіз);

- здійснення плану розв’язання (синтез).

Способи розв’язання задач:

• Спільно викладачем і учнями;
• Кожним учнем окремо під керівництвом викладача;
• Безпосередньо викладачем.

Методичні прийоми активізації роботи учнів:
• Акцентування на важливість вивчення даного матеріалу у зв'язку з використанням його в техніці, у майбутній професії учнів (професійна мотивація);
• Коментування ходу розв’язання задачі кількома учнями за викликом викладача. (очікуючи виклику, кожен учень обмірковує відповідь);
• Правильне сполучення колективної та самостійної роботи (спочатку задачу обов'язково слід записати в зошиті учнів, а з появою ускладнень її необхідно розв’язувати спільно всією аудиторією);
• Висування різних гіпотез, формування розбіжностей для залучення уваги учнів.

3. Вивчення отриманого розв’язання.

Алгоритм проектування технології розв’язання задач:

• Вибір мети і визначення формованих умінь.
• Визначення типу задач і конкретизація мети розв’язання.
• Розробка змісту задач в узагальненому вигляді.
• Вибір варійованих елементів.
• Складання умов і розв’язань.
• Вибір методики використання задачі на уроці.
• Складання алгоритму діяльності викладача й учнів у процесі розв’язання задач

2.5. Виконання лабораторних робіт

Виконання лабораторних робіт є одним із способів формування розумових дій і практичних навичок.

Попередня підготовка викладача до проведення лабораторних робіт містить низку етапів:
– визначення необхідних умінь, виходячи з тактичних цілей навчання дисципліни;

– аналіз наявного устаткування і визначення можливого переліку проведених дослідів на ньому;

– співвідношення мети й переліку можливих лабораторних робіт, вибір із їхнього числа необхідних для досягнення мети навчання;

– визначення тематики лабораторних робіт і їхнього змісту;

– вибір методу проведення лабораторних робіт (фронтальні досліди, лабораторний практикум, цикловий метод);

– підготовка необхідної кількості робочих місць, складання графіка проведення робіт учнями;

– проведення дослідів і складання зразкових звітів;

– складання інструкції з техніки безпеки, інструкції для проведення лабораторних робіт.

Інструкція обов'язково складається з таких розділів:
• мета роботи;
• короткі теоретичні відомості;
• необхідне устаткування і прилади;
• питання для вступного контролю і підготовки до проведення роботи;
• порядок виконання роботи у вигляді плану або програми, загальні рекомендації;
• зразок таблиці для заповнення отриманих даних;
• указівки для виконання звіту;
• список рекомендованої літератури;
• контрольні питання.

Порядок проведення роботи включає наступні етапи

• Вступне заняття.

• Перевірка підготовки учнів до роботи.

• Виконання роботи

• Оформлення звіту.

3. МЕТОДИКА ФОРМУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ В ПРАКТИЧНОМУ НАВЧАННІ

Вимоги до вправ:
• наступність і взаємозв'язок (кожна наступна вправа випливає з попередньої);
• поступове ускладнення вправ за цілями і змістом;
• правильний розподіл виконання вправ за часом:
- спочатку виконуються короткі вправи;
- між виконаннями частин або вправ мають бути невеликі проміжки;
- наступними йдуть тривалі й ускладнені вправи;
• кожна вправа мусить мати певну мету;
• вправа має виконуватися під керівництвом майстра виробничого навчання і мати провідну мету – навчальну;
• усі вправи повинні мати нескладну ООД;
• обов'язковою є наявність мотивації;
• обов'язковим є розгляд виконаної вправи та її результату.

Рис. 2. Класифікація вправ

Класифікація вправ за змістом

Рис. 3. Структура дій викладача

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Завдання 9. Користуючись підручником [3], надати відповідь на тести, визначивши номера або набір номерів відповідей.

Завдання 10
1. Розробити практичні задачі для формування матеріалізованих дій.
2. Розробити перелік питань для закріплення (формування мовленнєвих дій).
3. Дані подати в такій послідовності:
– тема;
– мета закріплення;
– засоби закріплення;
– технологія проведення закріплення (дії викладача й учнів у процесі закріплення).
4. Скласти таблицю узагальнення навчального матеріалу із заданої теми.
5. Розробити технологію розв’язання задач на уроці формування дій, подавши її у вигляді таблиці:

6. Охарактеризувати діяльність викладача на уроці.
7. Назвати прийоми активізації діяльності учнів у процесі розв’язання задачі.

Завдання 11. Із заданої теми розробити інструкцію з проведення лабораторної роботи в такому порядку:
– найменування теми роботи;
– мета роботи;
– контрольні питання для вступного інструктажу;
– перелік необхідного устаткування (приблизно);
– інструкція з виконання: порядок виконання, передбачувані результати;
– рекомендації зі складання звіту.