Термін "ядерний ренесанс" був дуже популярним на початку 2000-х років. По всьому світу підвищувалася продуктивність існуючих атомних електростанцій та будувалися нові. На той час було підписано контракти та розпочато роботи на нових АЕС; очікували нові замовлення, які зможуть задовольнити прогнозований попит. Ланцюжки поставок розширювалися, і здавалося, що "все починає рухатися" і "великі звершення відбудуться дуже скоро".
Проте ранні затримки у будівництві; подальше зростання витрат на нові проекти; а також низькі ціни на природний газ через використання технологій гідророзриву пласта та горизонтального буріння зрештою загальмували процес. Атомні станції ще будувалися у Китаї, Росії та деяких інших країнах, але обіцяний "ядерний ренесанс" не відбувся.
Новий ядерний ренесанс.
Сьогодні атомна енергетика переживає новий етап розвитку. Незважаючи на те, що замовлення на нові реактори надходять повільно, експерти вважають, що "врешті-решт вони з'являться". Наприклад, у звіті Міжнародного енергетичного агентства "Перспективи розвитку світової енергетики 2022 року" (WEO), випущеному на 524 сторінках у жовтні минулого року, у сценарії "Чисті нульові викиди до 2050 року" прогнозується, що глобальна потужність атомної енергетики зросте більш ніж у рази – з 413 ГВт у 2021 році до 871 ГВт у 2050 році. Інші сценарії менш оптимістичні, але також прогнозують значне зростання потужностей та виробництва атомної енергії у найближчі 25 років.
Попит зростає, причому не лише з боку комунальних підприємств, а й з боку промислових компаній, що багато в чому зумовлено декарбонізацією та енергетичною безпекою. Уряди США, Канади, частина країн Європи та інші країни підтримують розвиток ядерної промисловості.
Які країни лідируватимуть?
У звіті під назвою "Тенденції енергетичного переходу 2023", опублікованому в лютому міжнародною юридичною фірмою Clifford Chance LLP, йдеться, що "за глобальними прогнозами WEO ховаються важливі деталі, які розкривають нові тенденції, які можуть докорінно змінити світ ядерної енергетики". Наприклад, прогнозується, що 60% нових АЕС буде збудовано в Китаї. Це означає, що через 10 років китайський ядерний сектор може стати найбільшим у світі, обігнавши американський.
Багато країн виявляють інтерес до ядерної енергетики, часто для того, щоб досягти цілей у безвуглецевій енергетиці. Об'єднані Арабські Емірати вступили в ядерний клуб у квітні 2021 року, після початку комерційної експлуатації першого блоку на АЕС Барака, на якій зараз працюють три із чотирьох запланованих блоків. Свої перші атомні електростанції будують Бангладеш, Єгипет та Туреччина; а багато країн вивчають можливість будівництва. Протягом останніх 10 років на цьому ринку домінувала Росія, але після її військового вторгнення в Україну весь світ відмовляється від російських ядерних технологій і віддає перевагу постачальникам з Канади, Китаю, Франції, Південної Кореї та США.
Малі модульні реактори надають нові можливості.
Останніми роками над ринком з'явилися проекти малих модульних реакторів (ММР). На початку березня Асоціація муніципальних енергосистем штату Юта (UAMPS) оголосила, що 26 учасників проекту "Безвуглецева енергетика" проголосували за продовження розробки проекту, метою якого є будівництво шестиблочної установки VOYGR SMR від компанії NuScale Power на майданчику Національної лабораторії Айда. Після голосування проект переходить до наступної фази, яка включає завершення та подання заявки на отримання комбінованої ліцензії на експлуатацію до Комісії з ядерного регулювання до січня 2024 року.
Компанія GE Hitachi Nuclear Energy (GEH) також повідомила про свою конструкцію BWRX-300 SMR. У лютому Естонія вибрала BWRX-300. Раніше проект компанії GEH був обраний компанією Ontario Power Generation для нового ядерного проекту в Дарлінгтоні, а минулого літа Tennessee Valley Authority також розпочала планування та попереднє ліцензування потенційного розміщення BWRX-300 на майданчику Clinch River біля Ок-Рідж, штат Теннесі.
Проте аналіз, проведений Clifford Chance, показує, що "до 2035 року ММР не відіграватимуть значну роль на ринку електроенергії". У той же час, на думку компанії, "великомасштабні ядерні проекти залишаються дуже актуальними та вкрай необхідними". Однак серйозною перешкодою для цих проектів є фінансування. У звіті йдеться: "Традиційний підхід до фінансування проектів, що використовується для інших видів вироблення електроенергії, не підходить для великих капітальних витрат, унікальних ризиків та тривалих періодів будівництва, пов'язаних з реалізацією великих ядерних проектів. Хотілося б, щоб у Великій Британії просувалась міжнародна схема регульованої бази активів (RAB), що ще більше знижує вартість фінансування, яке в протилежному випадку несли б споживачі або платники податків".
Однак, можливо, найважливішим питанням є пошук способу для ядерних проектів отримати впевненість у вартості та графіку. Якщо цього не станеться, то "новий ядерний ренесанс", як і "старий", не відбудеться.