7. УМОВИ ПРАЦІ ПРАЦЮЮЧИХ У ВИРОБНИЧИХ
ПРИМІЩЕННЯХ ПІДПРИЕМСТВ ІНДПОШИВУ
І РЕМОНТУ ОДЯГУ
7.1. Мікроклімат виробничих приміщень
7.1.1. Мікроклімат у виробничих приміщеннях підприємств індпошиву і ремонту одягу повинен відповідати вимогам ДНАОП
0.03-3.15-86 Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень № 4088-86.
7.2. Опалення та вентиляція
7.2.1. Виробничі і допоміжні приміщення необхідно обладнувати системами опалення та вентиляції, які забезпечують рівномірну температуру і стан повітряного середовища у відповідності до вимог СНиП 2.04.05-86 Отопление, вентиляция и кондиционирование.
7.2.2. У складах, що не опалюються, необхідно обладнувати спеціальні приміщення для зігрівання працюючих та оформлення документів.
7.2.3. При центральному опаленні цехи зі значними тепловиділеннями від технологічного обладнання необхідно забезпечувати пристроями для вимкнення нагрівальних приладів і відключення окремих частин опалювальної системи без шкоди для решти цехів, допоміжних і адміністративних приміщень.
7.2.4. Преси, відпарювачі та інше обладнання, що є джерелом значних тепловиділень у повітря робочої зони повинні мати ефективну теплоізоляцію, що забезпечує температуру зовнішньої поверхні не вищу за 45 С.
7.2.5. Виділення чи розповсюдження виробничих шкідливостей ( конвекційного і променистого тепла, газів, парів та пилу) необхідно попереджувати шляхом раціональної організації технологічних процесів, застосування сучасного виробничого обладнання, належного планування приміщень і робочих місць.
7.2.6. Прилади опалення не повинні закриватися або захаращуватися обладнанням, сировиною, напівфабрикатами, продукцією тощо і повинні бути доступними для чищення.
7.2.7. В усіх виробничих приміщеннях необхідна наявність термометрів.
7.2.8. Для створення та підтримування необхідних умов повітряного середовища в робочих приміщеннях улаштовується природна, примусова приточно-витяжна або змішана вентиляція.
7.2.9. Повітря, що подається системами приточної вентиляції з механічним побудженням, забирається ззовні в найменш забрудненій зоні або підлягає попередньому очищенню.
7.2.10. Видалення повітря належить передбачати
безпосередньо від місць виділення виробничих шкідливостей або із
зон найбільшого забруднення повітря в приміщенні.
7.2.11. Місцеві вентиляційні відсоси для видалення пилу, парів і газів у місцях їх утворення належить передбачати від такого обладнання: столів для настилу вати, механічних щіток, розкрійних стрічкових машин, сушилок, каландрів і пресів для клейових методів обробки виробів.
7.2.12 Незалежно від наявності шкідливих виділень і вентиляційних пристроїв у вікнах виробничих приміщень для забезпечення природного провітрювання необхідно передбачити фрамуги чи кватирки, що відчиняються.
7.2.13. Для відкривання фрамуг, вікон, створок ліхтарів влаштовуються зручні пристосування, що управляються з підлоги.
7.2.14. Усі вентиляційні системи і місця установлення вентиляційного обладнання повинні бути легко доступними для огляду, очищення і ремонту.
7.2.15. На вентиляційні установки необхідно обов'язково мати паспорти та періодично їх випробовувати.
7.2.16. Контрольні випробування витяжних систем провадяться один раз на два роки, приточних систем - один раз на три роки.
7.2.17 Для забезпечення нормальної експлуатації
вентиляційного господарства наказом по підприємству
призначається відповідальна особа, складаються графіки чищення,
опрацьовується інструкція щодо обслуговування вентустановок.
7.2.18. Вентиляційні камери розміщуються в окремих приміщеннях, вентиляційне обладнання установлюється з дотриманням правил звукоізоляції.
7.2.19. У всіх випадках, коли в робочому приміщенні установлюється додаткове чи нове обладнання, що виділяє тепло, вологу, пил або гази, провадиться переобладнання і перепланування цехів або зміна технологічних процесів, зв'язані з цим діючі вентиляційні системи теж відповідним чином переобладнуються, щоб забезпечувати в нових умовах установлені для робочих приміщень метеорологічні параметри і гранично допустиму концентрацію шкідливих речовин.
7.3. Освітлення
7.3.1. Природне та штучне освітлення виробничих, допоміжних службово-побутових приміщень і території швейних підприємств повинне відповідати вимогам СНиП П-4-79 Естественное и искусственное освещение.
7.3.2. Скляні поверхні світлових отворів, світильники і освітлювальну арматуру необхідно утримувати в чистоті та справності. Скло вікон і ліхтарів необхідно очищати від пилу та бруду не рідше двох разів на рік, а в приміщеннях зі значними виділеннями пилу, парів і газів не рідше чотирьох разів на рік.
7.3.3. Вікна та інші світлові отвори забороняється захаращувати тарою, обладнанням, матеріалами тощо.
7.3.4. Біля вікон, що обернені на сонячний бік, необхідно влаштовувати пристосування для захисту від прямих сонячних променів (козирки, штори).
7.3.5. Штучне освітлення можна забезпечувати як лампами розжарювання, так і люмінісцентними лампами у вигляді загального чи комбінованого освітлення.
7.3.6. При застосуванні лише місцевого освітлення лампи обладнуються відбивачами.
Застосування відкритих ламп без відбивачів забороняється.
Відбивачі виготовляються із матеріалу, що не просвічується.
7.3.7. Для живлення світильників загального і місцевого стаціонарного освітлення необхідно користуватися напругою, що не перевищує 220 В, при умові, що електропроводка та арматура будуть розміщені на висоті не меншій за 2,5 м.