ВВВ-10, ВВЕЛ-10

• Загальні дані. Технічна характеристика

• Призначення

Швидкодіючий триполюсний з окремим електромагнітним приводом прямої дії і винесеним блоком вимикання вакуумний вимикач ВВВ-10-4/400 У2, ВВЕЛ-10-5/630 У2, (далі вимикач) – це електричний апарат, призначений для комутації трифазних електричних кіл змінного струму з частотою 50 Гц номінальною напругою 10 кВ в нормальних та аварійних режимах.
Вимикач забезпечує вмикання на коротке замикання, здійснює   багатократне автоматичне повторне вмикання (АПВ) та дистанційне керування від релейного захисту і кіл оперативного керування.
Вимикач призначений для експлуатації в комірках КРП. Робоче положення вимикача – вертикальне.
Вимикач повинен експлуатуватись у вибухобезпечному навколишньому середовищі, що не містить струмопровідних частинок.
Дану інструкцію з експлуатації вимикача розглядати разом з технічним паспортом вимикача ЕЛКО 674172.001 ПС.

• Технічні дані вимикача типу ВВВ-10

Структура умовного позначення:

• Технічні дані вимикача типу ВВЕЛ-10

Вимикач    відповідає    вимогам    ГОСТ 687-78,     ГОСТ12.2.007.3-75,     ТУ У 20821420.002-2000   та   комплекту   конструкторської  документації    ЕЛКО 674.172.001.

• Вимоги до конструкції вимикача

Конструкція вимикача повинна забезпечувати:

• вмикання та вимикання (включаючи ручне), цикли операцій при дії зовнішньої автоматики і по команді із щита керування;
• блокування проти повторного вмикання.

• Будова та робота вимикача

• Принцип дії вимикача

В конструкції вакуумних вимикачів, на відміну від оливонаповнених вимикачів, застосовано принцип гасіння (охолодження і деіонізація) електричної дуги в середовищі глибокого вакууму.

•  Будова вимикача

Вимикач складається із високовольтної частини і приводу, який зв'язаний з високовольтною частиною тягою, та блоку вимикання.
На рамі високовольтної частини розміщені вакуумні камери з ізоляторами та механізм переміщення рухомих контактів камер (головний та проміжний вали, шість пружин вимикання, пружини підтиску рухомих контактів, демпферний механізм).
Привід складається з литого корпусу, в якому розміщені багатоланковий механізм вільного розчеплення, котушка електромагніту вмикання із якорем і штовхачем, плата діодного випрямляча, електомагніти вимикання, клемні контакти.
Блок вимикання змонтований в окремому корпусі і встановлюється на панелі КРП.

•  Робота вимикача

При подачі напруги на обмотку електромагніту ввімкнення струм, який протікає через обмотку, зростає по експоненціальному закону. Якір електромагніту починає рухатись і натискає на ролик, що встановлений на осі і з’єднує ланки механізму вільного розчеплення. При переміщенні вверх вісь впирається в нижню частину зуба підпружиненої защіпки, який призупиняє рух якоря. При продовженні зростання струму зусилля, розвинуте електромагнітом, збільшується, вісь відводить защіпку вліво і при цьому знімає гальмування якоря електромагніту. При продовженні зростання струму електромагніту, його штовхач повертає ланку за годинниковою стрілкою і передає зусилля на ліве плече важеля. Важіль через тягу повертає проміжний вал за годинниковою стрілкою. Вмикаюче зусилля проміжного валу передається через проміжну ланку на головний вал і повертає його проти годинникової стрілки. Контакти вакуумних камер вимикача замикаються. В кінці ходу штовхача електромагніту на ввімкення під вісь попадає защіпка і механізм вільного розчеплення знаходиться в верхньому фіксованому положенні. Вимикач ввімкнений.
При подачі команди на вимкнення спрацьовує електромагніт вимкнення і ламає пару ланок, розміщених в верхній частині механізму вільного розчеплення, вісь яких до цього знаходилась в “мертвій точці”. Всі ланки складаються, вісь зіскакує з защіпки, звільняє важіль і вимикач вимикається.

• Опис і робота блоку вимикання

Блок контактів приводу має чотири нормально замкнутих і чотири нормально розімкнутих контакти з номінальним струмом протікання 2,5 А частотою 50 Гц при напрузі 250 В. В блоку вимикання розміщені елементи максимальних розчеплювачів струму (трансформатори ТА1, ТА2, конденсатори С1, С2, випрямлячі VD1…VD4, VD5…VD8), проміжний трансформатор ТV1, випрямляч VD9...VD12 і схема захисту від повторних вмикань (герконове реле KL, діод VD13, резистори R1, R2, конденсатори С3...С6).
При оперативному вимиканні електромагніт вимикання живиться від випрямляча VD9...VD12, під'єднаного до вторинної обмотки проміжного трансформатора TV1. При вимиканні від релейного захисту електромагніт вимикання живиться від випрямлячів VD1…VD4, VD5...VD8, під'єднаних до вторинних обмоток трансформаторів ТА1, ТА2, в первинну обмотку яких подається струм 5А. При натисканні кнопки SВ1 від струму розряду попередньо заряджених конденсаторів С3...С6 спрацьовує герконове реле КL і контактами під'єднує котушку магнітного пускача. Контакти пускача блокують кнопку і подають напругу на плату випрямляча електромагніту вмикання. Якщо вимикач ввімкнувся на коротке замикання і релейний захист його вимкнув, то повторного вмикання вимикача (при натиснутій кнопці) не відбудеться, бо конденсатори С3...С6 будуть розряджені і реле КL не спрацює.
Контакти двопозиційного проміжного реле КL використовуються в колі АПВ і лічильнику числа аварійних вимикань.
Система блокування приводу лінійного роз’єднувача працює за допомогою блокуючого пристрою, безпосередньо зв’язаного із головним валом вимикача.

• Експлуатація вимикача

• Підготовка вимикача до роботи

Перед запуском вимикача в експлуатацію необхідно:

• розпакувати вимикач;
• протерти вимикач від пороху;
• перевірити відповідність напруги головного кола, кола управління і котушки ввімкнення;
• перевірити хід рухомих частин вимикача: натискаючи рукою на якір і відпускаючи його, переконатись в чіткості руху рухомих частин і відсутності затинання;
• переконатись в справності всіх частин вимикача;
• вимикач встановлюють у вертикальному положенні, допустиме відхилення від вертикалі -5°.

Вимикач встановлюють і кріплять на підготованій рамі (столі). Привід вимикача прикріплений до високовольтної частини вимикача і з’єднаний з нею тягою. За необхідності заміни приводу або його регулювання тягу закручують у ланку приводу на глибину 10..12 мм у вимкненому положенні вимикача. Другий кінець тяги з'єднують з важелем проміжного вала високовольтної частини. Довжину тяги регулюють у вимкненому положенні вимикача так, щоб розміщення рухомих частин відповідало схемі контролю. Відрегульовану тягу законтрують і шплінтують.
Блок управління кріплять на панелі комірки підстанції. Електричний монтаж вимикача і кіл управління виконують згідно схеми електричних з'єднань. Переріз монтажних проводів для кіл вмикання та трансформаторів струму повинен бути не менше 2,5 мм2 , а кіл управління – 1,0 мм2. Високовольтну частину, привід та блок управління заземлюють.
Примітка. Привід може кріпитись до високовольтної частини не безпосередньо, а через перехідний корпус, і з'єднуватися подовженою тягою.

• під’єднати проводи силових кіл і кіл управління до затискачів вимикача;
• подати напругу управління на вмикаючі котушки, дотримуючись ПТБ і ПТЕ електроустановок.

Переконатись в чіткості роботи вимикача, вмикаючи і вимикаючи його без навантаження не менше п'яти разів.

• Перевірка параметрів і характеристик вимикача та регулювання

• Перевірку величини проміжку підтиску контактів вакуумних камер виконують у ввімкненому положенні вимикача за допомогою щупа (розмір 1,5+0,5 мм). За необхідності регулюють.
• Хід рухомих контактів вакуумних камер перевіряють за поділками, нанесеними на рухомі виводи камер. Відстань між поділками дорівнює ходу і контролюється щупом. За необхідності хід регулюють.
• Перевірку справності роботи блока контактів здійснюють омметром. Контролюють замикання і розмикання контактів при вмиканні та вимиканні вимикача. За необхідності регулюють гвинтом, що натискує на кнопку блоку контактів. При цьому у ввімкненому положенні вимикача кнопка повинна мати хід (провал) 2...3 мм.
• Перевірку електричної міцності ізоляції головних кіл вимикача відносно корпусу і між розімкнутими контактами камер здійснюють прикладанням однохвилинної напруги 42 кВ (діюче значення). При виникненні в камерах пробою ізоляції необхідно провести  тренування  камер. Для цього потрібно зменшити напругу і поступово протягом 10-15 хвилин підвищити її до величини 42 кВ.
• Перевірку електричного опору головного кола полюсів виконують у ввімкненому положенні вимикача приладом безпосереднього вимірювання опору. За необхідності зачищають і затягують контактні з'єднання.
• Перевірку вмикання і вимикання вимикача при мінімальній і максимальній напругах виконують, регулюючи напруги вмикання та вимикання за допомогою автотрансформатора. За необхідності перевіряють елементи кіл вмикання та вимикання і регулюють гвинтом (у верхній частині приводу) для виходу механізму вільного розчеплення з “мертвої” точки.
• Перевірку власного часу вмикання вимикача виконують при напрузі 220 В. Для цього команду на запуск електричного секундоміру подають вільною парою контактів кнопки, а зупиняють секундомір головними контактами вимикача.

Перевірку власного часу вимикання вимикача виконують, подаючи напругу 220 В в коло оперативного вимикання і, одночасно, через замкнуті головні контакти вимикача, на електричний секундомір. За необхідності перевіряють елементи кіл вмикання і вимикання, механізм приводу і рами високовольтної частини вимикача.

• Перевірку вимикання вимикача колами релейного захисту виконують, подаючи від джерела струму через головні контакти вимикача струм величиною 5А в первинні обмотки трансформаторів ТА1 (ТА2) блоку вимикання. При натисканні кнопки вимикач вмикається і через замкнуті головні контакти подає струм в первинну обмотку трансформатора ТА1 (ТА2) — вимикач вимикається. За необхідності перевіряють елементи максимальних розчеплювачів струму, механізм приводу та високовольтної частини вимикача.

• Технічне обслуговування

Експлуатація вимикача повинна здійснюватися згідно ГОСТ 687 і паспорта вимикача. При експлуатації вимикача значення величин, які визначають його режим роботи, не повинні перевищувати значень вказаних в розділі 1.3.
Не рідше одного разу на рік необхідно:

• протерти поверхню ізоляторів та вакуумних камер;
• змастити моторним маслом деталі, що труться, механізму привода і високовольтної частини;
• перевірити різьбові та інші з'єднання, затягнути гайки, болти;
• перевірити стан заземлення;
• перевірити величину проміжку підтиску контактів вакуумних камер (п. 3.2.1);
• перевірити хід рухомих контактів вакуумних камер (п. 3.2.2);
• перевірити справність роботи блока контактів (п. 3.2.3);
• перевірити роботу вимикача при номінальній напрузі, загальна кількість циклів “Ввімк–Вимк” – не менше 5;
• перевірити вимикання вимикача колами релейного захисту (п. 3.2.8).

Не рідше одного разу на 5 років необхідно:

• перевірити власний час вмикання і вимикання вимикача (п. 3.2.7);
• перевірити  вмикання  і вимикання  вимикача  при  мінімальній і максимальній напругах (п. 3.4.6);
• перевірити електричний опір головного кола полюса (п. 3.2.5);
• перевірити електричну міцність ізоляції головних кіл і вакуумних камер (п. 3.2.4).

Закінчення технічного обслуговування вимикача і введення його в експлуатацію після ремонту оформляється технічним актом, форма якого додається.

Технічний акт

проведення технічного обслуговування вимикача ___________________________
(тип вимикача)
диспетчерська назва приєднання _____________________ заводський № ________
(дисп. назва приєднання)
______________________________________________________________________
(диспетчерська назва підстанції)

• Технічне обслуговування вимикача виконано згідно технологічної карти.

• Додатково виконані роботи ___________________________________________

___________________________________________________________________
___________________________________________________________________

• Результати вимірів та випробувань: